II Corinthians 3

Ĉu ni denove komencas nin mem rekomendi? aŭ ĉu ni bezonas, kiel iuj, leterojn rekomendajn al vi, aŭ de vi?

Чи нам знов зачинати доручувати самих себе? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доручальних до вас чи від вас?

Vi mem estas nia letero, skribita sur nia koro, kaj konata kaj legata de ĉiuj;

Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають!

ĉar vi montriĝis, ke vi estas letero de Kristo liverita per ni, skribita ne per inko, sed per la Spirito de la vivanta Dio; ne sur ŝtonaj tabeloj, sed sur la karnaj tabeloj de la koro.

Виявляєте ви, що ви лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця.

Kaj tian fidon ni havas per Kristo al Dio;

Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа,

ne kvazaŭ ni taŭgas ion fari per ni mem, sed nia taŭgeco estas el Dio,

не тому, що ми здібні помислити щось із себе, як від себе, але наша здібність від Бога.

kiu ankaŭ taŭgigis nin kiel administrantojn de nova interligo, ne laŭ litero, sed laŭ spirito; ĉar la litero mortigas, sed la spirito vivigas.

І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє.

Sed se la administrado mortiga, esprimita per literoj kaj enĉizita sur ŝtonoj, estiĝis en gloro, tiel, ke la Izraelidoj ne povis fikse rigardi la vizaĝon de Moseo pro lia vizaĝa brileco, jam tamen malpliiĝanta,

Коли ж служіння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізраїлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу минущу обличчя його,

kiel do la administrado spirita ne estos pli multe en gloro?

скільки ж більш буде в славі те служіння духа!

Ĉar se la administrado de kondamno estas gloro, multe pli abunde la administrado de justeco superas en gloro.

Бо як служіння осуду слава, то служіння праведности тим більше багате на славу!

Ĉar vere tio, kio havis gloron, ne estis glorigita en ĉi tiu rilato, pro la superabunda gloro.

Не прославилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує,

Ĉar se tio, kio forpasas, havis gloron, ankoraŭ pli multe tio, kio restadas, estas en gloro.

бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває!

Havante do tian esperon, ni uzas grandan liberecon de parolo,

Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміливости,

kaj ne kiel Moseo, kiu metis vualon sur sian vizaĝon, por ke la Izraelidoj ne fikse rigardu ĝis finiĝo de tio, kio estis forpasanta;

а не як Мойсей, що покривало клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає.

sed iliaj animoj sensentiĝis; ĉar eĉ ĝis hodiaŭ, ĉe la legado de la malnova testamento, nelevita restadas tiu sama vualo, kiu estas forigita en Kristo,

Але засліпилися їхні думки, бо те саме покривало аж до сьогодні лишилось незняте в читанні Старого Заповіту, бо зникає воно Христом.

sed ĝis hodiaŭ, kiam ajn oni legas Moseon, vualo kuŝas sur ilia koro.

Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покривало,

Sed kiam ajn oni turnas sin al la Sinjoro, la vualo estas forprenata.

коли ж вони навернуться до Господа, тоді покривало здіймається.

La Sinjoro estas la Spirito; kaj kie estas la Spirito de la Sinjoro, tie estas libereco.

Господь же то Дух, а де Дух Господній, там воля.

Sed ni ĉiuj, per nevualita vizaĝo spegulante la gloron de la Sinjoro, transformiĝas en la saman bildon, de gloro al gloro, kiel el la Sinjoro la Spirito.

Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього.