II Corinthians 6

Men som Medarbejdere formane vi også til, at I ikke forgæves må have modtaget Guds Nåde;

А ми, як співробітники, благаємо, щоб ви Божої благодаті не брали надармо.

(han siger jo: "På en behagelig Tid bønhørte jeg dig, og på en Frelsens Dag hjalp jeg dig." Se, nu er det en velbehagelig Tid, se, nu er det en Frelsens Dag;)

Бо каже: Приємного часу почув Я тебе, і поміг Я тобі в день спасіння! Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!

6:3

og vi give ikke i nogen Ting noget Anstød, for at Tjenesten ikke skal blive lastet;

Ні в чому ніякого спотикання не робимо, щоб служіння було бездоганне,

6:4

men i alting anbefale vi som Guds Tjenere os selv ved stor Udholdenhed i Trængsler, i Nød, i Angster,

а в усьому себе виявляємо, як служителів Божих, у великім терпінні, у скорботах, у бідах, у тіснотах,

6:5

under Slag, i Fængsler, under Oprør, under Besværligheder, i Nattevågen, i Faste,

у вдарах, у в'язницях, у розрухах, у працях, у недосипаннях, у постах,

6:6

ved Renhed, ved Kundskab, ved Langmodighed, ved Velvillighed, ved den Helligånd, ved uskrømtet Kærlighed,

у чистості, у розумі, у лагідності, у добрості, у Дусі Святім, у нелицемірній любові,

6:7

ved Sandheds Ord, ved Guds Kraft, ved Retfærdighedens Våben både til Angreb og Forsvar;

у слові істини, у силі Божій, зо зброєю правди в правиці й лівиці,

6:8

ved Ære og Vanære, ved ondt Rygte og godt Rygte; som Forførere og dog sanddru;

через славу й безчестя, через ганьбу й хвалу, як обманці, але ми правдиві;

6:9

som ukendte og dog velkendte; som døende, og se, vi leve; som de, der tugtes, dog ikke til Døde;

як незнані, та познані, як умираючі, та ось ми живі; як карані, та не забиті;