Psalms 144

Davidův. Požehnaný Hospodin skála má, kterýž učí ruce mé boji, a prsty mé bitvě.

Давидів. Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої до війни!

Milosrdenství mé a hrad můj, útočiště mé, vysvoboditel můj, a štít můj, protož v něhoť já doufám; onť mi podmaňuje lidi.

Він моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене!

Hospodine, co jest člověk, že se znáš k němu, a syn člověka, že ho sobě tak vážíš?

Господи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього?

Člověk marnosti podobný jest, dnové jeho jako stín pomíjející.

Людина стала до пари подібна, її дні як та тінь проминуща!

Hospodine, nakloň svých nebes a sstup, dotkni se hor, a kouřiti se budou.

Господи, нахили Своє небо, й зійди, доторкнися до гір, і вони задимують!

Sešli hromobití a rozptyl je, vypusť střely své a poraz je.

Заблищи блискавицею, й їх розпорош, пошли Свої стріли, і їх побентеж!

Vztáhni ruku svou s výsosti, vysvoboď mne, a vytrhni mne z vod mnohých, z ruky cizozemců.

Пошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців,

Jejichž ústa mluví marnost, a pravice jejich jest pravice lživá.

що їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця правиця зрадлива!

Bože, píseň novou zpívati budu tobě na loutně, a na desíti strunách žalmy tobě prozpěvovati,

Боже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі,

Dávajícímu vítězství králům, a vysvobozujícímu Davida, služebníka svého od meče vražedlného.

що Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча!

Vysvoboď mne, a vytrhni mne z ruky cizozemců, jejichž ústa mluví marnost, a pravice jejich pravice lživá.

Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця правиця зрадлива,

Aby synové naši byli jako štípkové zdárně rostoucí v mladosti své, a dcery naše jako úhelní kamenové, tesaní ku podobenství chrámu.

щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати!

Špižírny naše plné ať vydávají všelijaké potravy; dobytek náš ať rodí na tisíce, a na deset tisíců v stájích našich.

Повні наші комори, вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір'ях розплоджуються!

Volové naši ať jsou vytylí; ať není vpádu ani zajetí, ani naříkání na ulicích našich.

Ситі наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань!

Blahoslavený lid, jemuž se tak děje, blahoslavený ten lid, jehož Hospodin Bohem jest.

Блаженний народ, що йому так ведеться, блаженний народ, що Господь йому Бог!