Genesis 8

Onda se Bog sjeti Noe, svih zvijeri i sve stoke što bijaše s njim u korablji, pa pokrenu vjetar nad zemljom da uzbije vodu.

І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, і вода заспокоїлась.

Zatvoriše se izvori bezdanu i ustave nebeske, i dažd s neba prestade.

І закрились джерела безодні та небесні розтвори, і дощ з неба спинився.

Polako se povlačile vode sa zemlje. Nakon stotinu pedeset dana vode su jenjale,

І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спадати по ста й п'ятидесяти днях.

a sedmoga mjeseca, sedamnaestog dana u mjesecu korablja se zaustavi na brdima Ararata.

А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.

Vode su neprestano opadale do desetog mjeseca, a prvoga dana desetog mjeseca pokažu se brdski vrhunci.

І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.

Kad je izminulo četrdeset dana, Noa otvori prozor što ga je načinio na korablji;

І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.

ispusti gavrana, a gavran svejednako odlijetaše i dolijetaše dok se vode sa zemlje nisu isušile.

І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.

Zatim ispusti golubicu da vidi je li voda nestala sa zemlje.

І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спала вода з-над землі.

Ali golubica ne nađe uporišta nogama te se vrati k njemu u korablju, jer voda još pokrivaše svu površinu; on pruži ruku, uhvati golubicu te je unese k sebi u korablju.

Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.

Počeka još sedam dana pa opet pusti golubicu iz korablje.

І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.

Prema večeri golubica se vrati k njemu, i gle! u kljunu joj svjež maslinov list; tako je Noa doznao da su opale vode sa zemlje.

І голубка вернулась до нього вечірнього часу, і ось у неї в дзюбку лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.

Još počeka sedam dana pa opet pusti golubicu: više mu se nije vratila.

І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.

Šest stotina prve godine Noina života, prvoga mjeseca, prvog dana u mjesecu uzmakoše vode sa zemlje. Noa skine pokrov s korablje i pogleda: površina okopnjela.

І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!

A drugoga mjeseca, sedamnaestog dana u mjesecu, zemlja bijaše suha.

А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця висохла земля.

Tada Bog reče Noi:

І промовив Ноєві Господь, кажучи:

"Iziđi iz korablje, ti, tvoja žena, tvoji sinovi i žene tvojih sinova s tobom.

Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.

Sa sobom izvedi sva živa bića, sva stvorenja što su s tobom: ptice, stoku i sve gmizavce što zemljom puze; neka zemljom vrve, plode se i na zemlji množe!"

Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай рояться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються.

I Noa iziđe, a s njime sinovi njegovi, žena njegova i žene sinova njegovih.

І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.

Sve životinje, svi gmizavci, sve ptice - svi stvorovi što se zemljom miču - iziđu iz korablje, vrsta za vrstom.

Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми вийшли з ковчегу вони.

I podiže Noa žrtvenik Jahvi; uze od svih čistih životinja i od svih čistih ptica i prinese na žrtveniku žrtve paljenice.

І збудував Ной жертівника Господеві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопалення.

Jahve omirisa miris ugodni pa reče u sebi: "Nikad više neću zemlju u propast strovaliti zbog čovjeka, tÓa čovječje su misli opake od njegova početka; niti ću ikad više uništiti sva živa stvorenja, kako sam učinio.

І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.

Sve dok zemlje bude, sjetve, žetve, studeni, vrućine, ljeta, zime, dani, noći nikada prestati neće."

Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч не припиняться!