Proverbs 9

اَلْحِكْمَةُ بَنَتْ بَيْتَهَا. نَحَتَتْ أَعْمِدَتَهَا السَّبْعَةَ.

Мудрість свій дім збудувала, сім стовпів своїх витесала.

ذَبَحَتْ ذَبْحَهَا. مَزَجَتْ خَمْرَهَا. أَيْضًا رَتَّبَتْ مَائِدَتَهَا.

Зарізала те, що було на заріз, змішала вино своє, і трапезу свою приготовила.

أَرْسَلَتْ جَوَارِيَهَا تُنَادِي عَلَى ظُهُورِ أَعَالِي الْمَدِينَةِ:

Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висотах міських:

«مَنْ هُوَ جَاهِلٌ فَلِْيَمِلْ إِلَى هُنَا». وَالنَّاقِصُ الْفَهْمِ قَالَتْ لَهُ:

Хто бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, говорить йому:

«هَلُمُّوا كُلُوا مِنْ طَعَامِي، وَاشْرَبُوا مِنَ الْخَمْرِ الَّتِي مَزَجْتُهَا.

Ходіть, споживайте із хліба мого, та пийте з вина, що його я змішала!

اُتْرُكُوا الْجَهَالاَتِ فَتَحْيَوْا، وَسِيرُوا فِي طَرِيقِ الْفَهْمِ».

Покиньте глупоту і будете жити, і ходіте дорогою розуму!

مَنْ يُوَبِّخْ مُسْتَهْزِئًا يَكْسَبْ لِنَفْسِهِ هَوَانًا، وَمَنْ يُنْذِرْ شِرِّيرًا يَكْسَبْ عَيْبًا.

Хто картає насмішника, той собі ганьбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває.

لاَ تُوَبِّخْ مُسْتَهْزِئًا لِئَلاَّ يُبْغِضَكَ. وَبِّخْ حَكِيمًا فَيُحِبَّكَ.

Не дорікай пересмішникові, щоб тебе не зненавидів він, викартай мудрого й він покохає тебе.

أَعْطِ حَكِيمًا فَيَكُونَ أَوْفَرَ حِكْمَةً. عَلِّمْ صِدِّيقًا فَيَزْدَادَ عِلْمًا.

Дай мудрому й він помудріє іще, навчи праведного і прибільшить він мудрости!

بَدْءُ الْحِكْمَةِ مَخَافَةُ الرَّبِّ، وَمَعْرِفَةُ الْقُدُّوسِ فَهْمٌ.

Страх Господній початок премудрости, а пізнання Святого це розум,

لأَنَّهُ بِي تَكْثُرُ أَيَّامُكَ وَتَزْدَادُ لَكَ سِنُو حَيَاةٍ.

бо мною помножаться дні твої, і додадуть тобі років життя.

إِنْ كُنْتَ حَكِيمًا فَأَنْتَ حَكِيمٌ لِنَفْسِكَ، وَإِنِ اسْتَهْزَأْتَ فَأَنْتَ وَحْدَكَ تَتَحَمَّلُ.

Якщо ти змудрів то для себе змудрів, а як станеш насмішником, сам понесеш!

اَلْمَرْأَةُ الْجَاهِلَةُ صَخَّابَةٌ حَمْقَاءُ وَلاَ تَدْرِي شَيْئًا،

Жінка безглузда криклива, нерозумна, і нічого не знає!

فَتَقْعُدُ عِنْدَ بَابِ بَيْتِهَا عَلَى كُرْسِيٍّ فِي أَعَالِي الْمَدِينَةِ،

Сідає вона на сидінні при вході до дому свого, на високостях міста,

لِتُنَادِيَ عَابِرِي السَّبِيلِ الْمُقَوِّمِينَ طُرُقَهُمْ:

щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю простує:

«مَنْ هُوَ جَاهِلٌ فَلْيَمِلْ إِلَى هُنَا». وَالنَّاقِصُ الْفَهْمِ تَقُولُ لَهُ:

Хто бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, то каже йому:

«الْمِيَاهُ الْمَسْرُوقَةُ حُلْوَةٌ، وَخُبْزُ الْخُفْيَةِ لَذِيذٌ».

Вода крадена солодка, і приємний прихований хліб...

وَلاَ يَعْلَمُ أَنَّ الأَخْيِلَةَ هُنَاكَ، وَأَنَّ فِي أَعْمَاقِ الْهَاوِيَةِ ضُيُوفَهَا.

І не відає він, що самі там мерці, у глибинах шеолу запрошені нею!...