Hebrews 6

quapropter intermittentes inchoationis Christi sermonem ad perfectionem feramur non rursum iacientes fundamentum paenitentiae ab operibus mortuis et fidei ad Deum

Тому полишімо початки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо знову засади покаяння від мертвих учинків та про віру в Бога,

baptismatum doctrinae inpositionis quoque manuum ac resurrectionis mortuorum et iudicii aeterni

науки про хрищення, про покладання рук, про воскресіння мертвих та вічний суд.

et hoc faciemus siquidem permiserit Deus

Зробимо й це, коли Бог дозволить.

inpossibile est enim eos qui semel sunt inluminati gustaverunt etiam donum caeleste et participes sunt facti Spiritus Sancti

Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного дару, і стали причасниками Духа Святого,

gustaverunt nihilominus bonum Dei verbum virtutesque saeculi venturi

і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку,

et prolapsi sunt renovari rursus ad paenitentiam rursum crucifigentes sibimet ipsis Filium Dei et ostentui habentes

та й відпали, знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають.

terra enim saepe venientem super se bibens imbrem et generans herbam oportunam illis a quibus colitur accipit benedictionem a Deo

Бо земля, що п'є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і вирощує, вона благословення від Бога приймає.

proferens autem spinas ac tribulos reproba est et maledicto proxima cuius consummatio in conbustionem

Але та, що приносить терня й будяччя, непотрібна вона та близька до прокляття, а кінець її спалення.

confidimus autem de vobis dilectissimi meliora et viciniora saluti tametsi ita loquimur

Та ми сподіваємось, любі, кращого про вас, що спасіння тримаєтеся, хоч говоримо й так.

non enim iniustus Deus ut obliviscatur operis vestri et dilectionis quam ostendistis in nomine ipsius qui ministrastis sanctis et ministratis

Та не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім'я Його ви, що святим послужили та служите.

cupimus autem unumquemque vestrum eandem ostentare sollicitudinem ad expletionem spei usque in finem

Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця,

ut non segnes efficiamini verum imitatores eorum qui fide et patientia hereditabunt promissiones

щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обітниці вспадковує вірою та терпеливістю.

Abrahae namque promittens Deus quoniam neminem habuit per quem iuraret maiorem iuravit per semet ipsum

Бо Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою,

dicens nisi benedicens benedicam te et multiplicans multiplicabo te

говорячи: Поблагословити Я конче тебе поблагословлю, та розмножити розмножу тебе!

et sic longanimiter ferens adeptus est repromissionem

І, терплячи довго отак, Авраам одержав обітницю.

homines enim per maiorem sui iurant et omnis controversiae eorum finis ad confirmationem est iuramentum

Бо люди клянуться вищим, і клятва на ствердження кінчає всяку їхню суперечку.

in quo abundantius volens Deus ostendere pollicitationis heredibus inmobilitatem consilii sui interposuit iusiurandum

Тому й Бог, хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,

ut per duas res inmobiles quibus inpossibile est mentiri Deum fortissimum solacium habeamus qui confugimus ad tenendam propositam spem

щоб у двох тих незмінних речах, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,

quam sicut anchoram habemus animae tutam ac firmam et incedentem usque in interiora velaminis

що вони для душі як котвиця, міцна та безпечна, що аж до середини входить за заслону,

ubi praecursor pro nobis introiit Iesus secundum ordinem Melchisedech pontifex factus in aeternum

куди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседековим.