II Corinthians 2

statui autem hoc ipse apud me ne iterum in tristitia venirem ad vos

А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку.

si enim ego contristo vos et quis est qui me laetificet nisi qui contristatur ex me

Бо коли я засмучую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмутив?

et hoc ipsum scripsi ut non cum venero tristitiam super tristitiam habeam de quibus oportuerat me gaudere confidens in omnibus vobis quia meum gaudium omnium vestrum est

І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися належало, про всіх вас бувши певний, що радість моя то радість усіх вас!

2:4

nam ex multa tribulatione et angustia cordis scripsi vobis per multas lacrimas non ut contristemini sed ut sciatis quam caritatem habeo abundantius in vobis

Бо з великого горя та з туги сердечної я написав вам з рясними слізьми не на те, щоб були ви засмучені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас!

2:5

si quis autem contristavit non me contristavit sed ex parte ut non onerem omnes vos

А як хто засмутив, не мене засмутив, а почасти щоб не пригнітити і всіх вас.

2:6

sufficit illi qui eiusmodi est obiurgatio haec quae fit a pluribus

Досить такому карання того, що від багатьох,

2:7

ita ut e contra magis donetis et consolemini ne forte abundantiori tristitia absorbeatur qui eiusmodi est

через те навпаки, краще простити й потішити, щоб смуток великий його не пожер.

2:8

propter quod obsecro vos ut confirmetis in illum caritatem

Через те вас благаю: зміцніть до нього любов!

2:9

ideo enim et scripsi ut cognoscam experimentum vestrum an in omnibus oboedientes sitis

Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш досвід, чи в усім ви слухняні.