Psalms 90

90:1

Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Господи, пристановищем нашим Ти був з роду в рід!

Προσευχη του Μωυσεως, του ανθρωπου του Θεου. Κυριε, συ εγεινες εις ημας καταφυγη εις γενεαν και γενεαν.

90:2

Перше ніж гори народжені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку Ти Бог!

Πριν γεννηθωσι τα ορη, και πλασης την γην και την οικουμενην, και απο του αιωνος εως του αιωνος, συ εισαι ο Θεος.

90:3

Ти людину вертаєш до пороху, і кажеш: Вернітеся, людські сини!

Επαναφερεις τον ανθρωπον εις τον χουν και λεγεις, Επιστρεψατε, υιοι των ανθρωπων.

90:4

Бо в очах Твоїх тисяча літ, немов день той вчорашній, який проминув, й як сторожа нічна...

Διοτι χιλια ετη ενωπιον σου ειναι ως ημερα η χθες, ητις παρηλθε, και ως φυλακη νυκτος.

90:5

Пустив Ти на них течію, вони стали, як сон, вони, як трава, що минає:

Κατακλυζεις αυτους ειναι ως ονειρον της αυγης, ως χορτος οστις παρερχεται

90:6

уранці вона розцвітає й росте, а на вечір зів'яне та сохне!

το πρωι ανθει και παρακμαζει το εσπερας κοπτεται και ξηραινεται.

90:7

Бо від гніву Твого ми гинемо, і пересердям Твоїм перестрашені,

Διοτι εκλειπομεν εν τη οργη σου και εν τω θυμω σου ταραττομεθα.

90:8

Ти наші провини поклав перед Себе, гріхи ж нашої молодости на світло Свого лиця!

Εθεσας τας ανομιας ημων ενωπιον σου, τα κρυφια ημων εις το φως του προσωπου σου.

90:9

Бо всі наші дні промайнули у гніві Твоїм, скінчили літа ми свої, як зідхання...

Επειδη πασαι αι ημεραι ημων παρερχονται εν τη οργη σου διατρεχομεν τα ετη ημων ως διανοημα.