Psalms 144

Давидів. Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої до війни!

(Un psalm al lui David.) Binecuvîntat să fie Domnul, Stînca mea, care-mi deprinde mînile la luptă, degetele la bătălie,

Він моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене!

Binefăcătorul meu şi Cetăţuia mea, Turnul meu de scăpare şi Izbăvitorul meu, Scutul meu de adăpost, care-mi supune pe poporul meu!

Господи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього?

Doamne, ce este omul, ca să iei cunoştinţă de el, fiul omului ca să iei seama la el?

Людина стала до пари подібна, її дні як та тінь проминуща!

Omul este ca o suflare, zilele lui sînt ca umbra care trece.

Господи, нахили Своє небо, й зійди, доторкнися до гір, і вони задимують!

Pleacă cerurile, Doamne, şi pogoară-Te! Atinge munţii, ca să fumege!

Заблищи блискавицею, й їх розпорош, пошли Свої стріли, і їх побентеж!

Fulgeră, şi risipeşte pe vrăjmaşii mei! Aruncă-Ţi săgeţile, şi pune -i pe fugă!

Пошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців,

Întinde-Ţi mînile de sus, izbăveşte-mă şi scapă-mă din apele cele mari, din mîna fiilor celui străin,

що їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця правиця зрадлива!

a căror gură spune neadevăruri, şi a căror dreaptă este o dreaptă mincinoasă.

Боже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі,

Dumnezeule, Îţi voi cînta o cîntare nouă, Te voi lăuda cu alăuta cu zece coarde.

що Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча!

Tu, care dai împăraţilor biruinţa, care ai scăpat de sabie ucigaşă pe robul Tău David,

Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця правиця зрадлива,

izbăveşte-mă şi scapă-mă din mîna fiilor celui străin, a căror gură spune neadevăruri, şi a căror dreaptă este o dreaptă mincinoasă!...

щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати!

Fiii noştri sînt ca nişte odrasle, cari cresc în tinereţa lor; fetele noastre ca nişte stîlpi săpaţi frumos, cari fac podoaba caselor împărăteşti.

Повні наші комори, вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір'ях розплоджуються!

Grînarele noastre sînt pline, şi gem de tot felul de merinde; turmele ni se înmulţesc cu miile, cu zecile de mii, în cîmpiile noastre:

Ситі наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань!

viţelele noastre sînt prăsitoare; nu -i nicio pagubă, nicio robie, nici un ţipăt în uliţele noastre!

Блаженний народ, що йому так ведеться, блаженний народ, що Господь йому Бог!

Ferice de poporul care stă astfel! Ferice de poporul, al cărui Dumnezeu este Domnul!