Psalms 144

Давидів. Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої до війни!

Av David. Lovet være Herren, min klippe, han som oplærer mine hender til strid, mine fingrer til krig,

Він моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене!

min miskunn og min festning, min borg og min redningsmann, mitt skjold og den jeg tar min tilflukt til, den som tvinger mitt folk under mig.

Господи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього?

Herre, hvad er et menneske, at du kjenner ham, et menneskebarn, at du akter på ham!

Людина стала до пари подібна, її дні як та тінь проминуща!

Et menneske er lik et åndepust, hans dager er som en skygge som farer forbi.

Господи, нахили Своє небо, й зійди, доторкнися до гір, і вони задимують!

Herre, bøi din himmel og far ned, rør ved fjellene så de ryker!

Заблищи блискавицею, й їх розпорош, пошли Свої стріли, і їх побентеж!

La lynet lyne og spred dem, send dine piler og skrem dem!

Пошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців,

Rekk ut dine hender fra det høie, fri mig og frels mig fra store vann, fra fremmedes hånd,

що їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця правиця зрадлива!

de hvis munn taler svik, og hvis høire hånd er en løgnens hånd.

Боже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі,

Gud! En ny sang vil jeg synge dig, til tistrenget harpe vil jeg lovsynge dig,

що Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча!

du som gir kongene frelse, som redder David, din tjener, fra det onde sverd.

Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця правиця зрадлива,

Frels mig og fri mig fra fremmedes hånd, de hvis munn taler svik, og hvis høire hånd er en løgnens hånd,

щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати!

forat våre sønner må være som planter, høit vokset i sin ungdom, våre døtre som hjørnestolper, hugget som til et slott,

Повні наші комори, вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір'ях розплоджуються!

forat våre forrådshus må være fulle og gi av alle slag, at vårt småfe må øke sig i tusentall, ja i titusentall på våre gater,

Ситі наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань!

at våre kuer må ha kalv, at det ingen skade må være og intet tap og intet klageskrik på våre gater.

Блаженний народ, що йому так ведеться, блаженний народ, що Господь йому Бог!

Salig er det folk som det går således; salig er det folk hvis Gud Herren er.