Mark 7

І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули із Єрусалиму,

Og fariseerne og nogen av de skriftlærde, som var kommet fra Jerusalem, samlet sig om ham.

і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками нечистими, цебто невмитими.

Og de fikk se at nogen av hans disipler åt med vanhellige, det er uvaskede, hender;

Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи передання старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;

fariseerne og alle jøder eter ikke uten at de først omhyggelig har vasket hendene, for de holder fast ved de gamles vedtekt,

а вернувшися з ринку, вони ні їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли, щоб додержувати: миття чаш, і глеків, і мідяного посуду.

og når de kommer fra torvet, eter de ikke før de har vasket sig, og det er meget annet som de har vedtatt å holde: vaskninger av beger og krus og kobberkar og benker.

І запитали Його фарисеї та книжники: Чому учні Твої не живуть за переданням старших, але хліб споживають руками нечистими?

Og fariseerne og de skriftlærde spurte ham: Hvorfor følger ikke dine disipler de gamles vedtekt, men eter med vanhellige hender?

А Він їм відказав: Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене...

Men han sa til dem: Rett spådde Esaias om eder, I hyklere, således som skrevet er: Dette folk ærer mig med lebene, men deres hjerte er langt borte fra mig;

Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей.

men de dyrker mig forgjeves, idet de lærer lærdommer som er menneskebud.

Занехаявши заповідь Божу, передань людських ви тримаєтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви.

I forlater Guds bud og holder fast ved menneskers vedtekt.

І сказав Він до них: Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє передання.

Og han sa til dem: Det er riktig vakkert at I gjør Guds bud til intet for å holde eders vedtekt.

Бо Мойсей наказав: Шануй батька свого та матір свою, та: Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре.

For Moses har sagt: Hedre din far og din mor, og: Den som banner far eller mor, skal visselig dø;

А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Корван, чи дар Богові те, чим би ти скористатись від мене хотів,

men I sier: Om et menneske sier til far eller mor: Det du skulde ha hatt til hjelp av mig, det skal være en korban, det er en gave til templet,

то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,

så lar I ham ikke lenger få lov til å gjøre noget for far eller mor,

порушуючи Боже Слово вашим переданням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите.

og således gjør I Guds ord til intet ved eders vedtekt, som I har pålagt menneskene. Og meget av samme slag gjør I.

І Він знову покликав народ і промовив до нього: Послухайте Мене всі, і зрозумійте!

Og han kalte atter folket til sig og sa til dem: Hør på mig alle, og forstå hvad jeg sier!

Немає нічого назовні людини, що, увіходячи в неї, могло б опоганити її; що ж із неї виходить, те людину опоганює.

Det er intet utenfor mennesket som kan gjøre ham uren når det kommer inn i ham; men det som går ut av mennesket, det er det som gjør mennesket urent.

Коли має хто вуха, щоб слухати, нехай слухає!

Om nogen har ører å høre med, han høre!

А коли від народу ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про притчу.

Og da han var kommet inn i et hus, bort fra folket, spurte hans disipler ham om denne lignelse.

І Він їм відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззовні в людину, не може опоганити її?

Og han sa til dem: Er da også I så uforstandige? Skjønner I ikke at intet som kommer inn i mennesket utenfra, kan gjøre ham uren?

Бо не входить до серця йому, але до живота, і виходить назовні, очищуючи всяку їжу.

Det kommer jo ikke inn i hans hjerte, mere bare i hans buk, og går ut den naturlige vei, hvorved all mat blir renset.

А далі сказав Він: Що з людини виходить, те людину опоганює.

Men han sa: Det som går ut av mennesket, det er det som gjør mennesket urent.

Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства,

For innenfra, fra menneskenes hjerte, kommer de onde tanker: utukt, tyveri, mord,

перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум.

hor, havesyke, ondskap, svik, skamløshet, ondt øie, bespottelse, overmot, uforstand.

Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює!

Alle disse onde ting kommer ut innenfra og gjør mennesket urent.

І встав Він, і звідти пішов у землю тирську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.

Og han stod op og gikk bort derfra til Tyrus' og Sidons landemerker. Og han gikk inn i et hus, og vilde ikke at nogen skulde få vite det, og det kunde dog ikke holdes skjult;

Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.

men en kvinne hvis datter hadde en uren ånd, hadde fått høre om ham, og kom straks og falt ned for hans føtter.

А ця жінка грекиня була, родом сирофінікіянка. Вона стала благати Його, щоб із дочки її демона вигнав.

Men kvinnen var en hedensk kvinne, syrofønikisk av ætt; og hun bad ham at han vilde drive den onde ånd ut av hennes datter.

А Він їй сказав: Дай, щоб перше наїлися діти, не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щенятам!

Og han sa til henne: La først barna bli mette! for det er ikke vakkert å ta brødet fra barna og kaste det for de små hunder.

А вона Йому в відповідь каже: Так, Господи! Але навіть щенята їдять під столом від дитячих кришок...

Men hun svarte ham: Det er sant, Herre! de små hunder eter jo under bordet av barnas smuler.

І Він їй сказав: За слово оце йди собі, демон вийшов із твоєї дочки!

Og han sa til henne: For dette ords skyld sier jeg dig: Gå bort! Den onde ånd er faret ut av din datter.

А коли вона в дім свій вернулась, то знайшла, що дочка на постелі лежала, а демон вийшов із неї.

Og hun gikk bort til sitt hus og fant at barnet lå på sengen, og at den onde ånd var faret ut.

І вийшов Він знов із країв тирських і сидонських, і подався шляхом на Сидон над море Галілейське, через околиці Десятимістя.

Og da han gikk ut igjen fra Tyrus' landemerker, kom han gjennem Sidon til den Galileiske Sjø, midt igjennem Dekapolis-landet.

І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.

Og de førte til ham en mann som var døv og hadde ondt for å tale, og de bad ham legge sin hånd på ham.

І взяв Він його від народу самого, і вклав пальці Свої йому в вуха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика.

Og han tok ham avsides fra folket, og stakk sine fingrer i hans ører og spyttet og rørte ved hans tunge,

І, на небо споглянувши, Він зідхнув і промовив до нього: Еффата; цебто: Відкрийся!

og så op mot himmelen, sukket og sa til ham: Effata! det er: lat dig op!

І відкрилися вуха йому, і путо його язика розв'язалось негайно, і він став говорити виразно!

Og straks blev hans ører oplatt, og hans tunges bånd blev løst, og han talte rent.

А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповідали. Та що більше наказував їм, то ще більш розголошували.

Og han forbød dem å si det til nogen; men jo mere han forbød dem det, dess mere kunngjorde de det.

І дуже всі дивувалися та говорили: Він добре все робить: глухим дає чути, а німим говорити!

Og de var overvettes forundret og sa: Han har gjort alle ting vel; både gjør han at de døve hører, og at de målløse taler.