Mark 7

І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули із Єрусалиму,

ויקהלו אליו הפרושים ומן הסופרים אשר באו מירושלים׃

і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками нечистими, цебто невмитими.

ויהי כראותם מתלמידיו אכלים לחם בטמאת ידיהם בלא נטילה ויוכיחו אתם׃

Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи передання старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;

כי הפרושים וכל היהודים לא יאכלו בלתי את רחצו את ידיהם עד הפרק באחזם בקבלת הזקנים׃

а вернувшися з ринку, вони ні їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли, щоб додержувати: миття чаш, і глеків, і мідяного посуду.

ואת אשר מן השוק אינם אכלים בלא טבילה ועוד דברים אחרים רבים אשר קבלו לשמר כמו טבילת כסות וכדים ויורות ומטות׃

І запитали Його фарисеї та книжники: Чому учні Твої не живуть за переданням старших, але хліб споживають руками нечистими?

וישאלו אותו הפרושים והסופרים מדוע תלמידיך אינם נהגים על פי קבלת הזקנים כי אכלים לחם בלא נטבילת ידים׃

А Він їм відказав: Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене...

ויען ויאמר אליהם היטב נבא ישעיהו עליכם החנפים ככתוב העם הזה בשפתיו כבדוני ולבו רחק ממני׃

Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей.

ותהו יראתם אתי מצות אנשים מלמדים׃

Занехаявши заповідь Божу, передань людських ви тримаєтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви.

כי עזבתם את מצות אלהים לאחז בקבלת בני אדם טבילות כדים וכסות וכאלה רבות אתם עשים׃

І сказав Він до них: Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє передання.

ויאמר אליהם מה יפה עשיתם אשר בטלתם את מצות האלהים כדי שתשמרו את קבלתכם׃

Бо Мойсей наказав: Шануй батька свого та матір свою, та: Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре.

כי משה אמר כבד את אביך ואת אמך ומקלל אביו ואמו מות יומת׃

А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Корван, чи дар Богові те, чим би ти скористатись від мене хотів,

ואתם אמרים איש כי יאמר לאביו ולאמו קרבן פרושו מתנה לאלהים כל מה שאתה נהנה לי׃

то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,

ולא תניחו לו לעשות עוד מאומה לאביו ולאמו׃

порушуючи Боже Слово вашим переданням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите.

ותפרו את דבר האלהים על ידי קבלתכם אשר קבלתם והרבה כאלה אתם עשים׃

І Він знову покликав народ і промовив до нього: Послухайте Мене всі, і зрозумійте!

ויקרא אל כל העם ויאמר אליהם שמעו אלי כלכם והבינו׃

Немає нічого назовні людини, що, увіходячи в неї, могло б опоганити її; що ж із неї виходить, те людину опоганює.

אין דבר מחוץ לאדם אשר יוכל לטמא אותו בבאו אל קרבו כי אם הדברים היוצאים ממנו המה יטמאו את האדם׃

Коли має хто вуха, щоб слухати, нехай слухає!

כל אשר אזנים לו לשמע ישמע׃

А коли від народу ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про притчу.

ויהי כאשר שב הביתה מן ההמון וישאלהו תלמידיו על דבר המשל׃

І Він їм відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззовні в людину, не може опоганити її?

ויאמר אליהם האף אתם חסרי בינה הלא תשכילו כי כל הבא את תוך האדם מחוצה לו לא יטמאנו׃

Бо не входить до серця йому, але до живота, і виходить назовні, очищуючи всяку їжу.

כי לא יבוא אל לבו כי אם אל כרשו ויצא למוצאות להבר כל אכל׃

А далі сказав Він: Що з людини виходить, те людину опоганює.

ויאמר היצא מן האדם הוא מטמא את האדם׃

Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства,

]22-12[ כי מתוך לב האדם יצאות המחשבות הרעות נאף וזנה ורצוח וגנוב ואהבת בצע ורשעה ורמיה וזוללות וצרות עין וגדוף וזדון וסכלות׃

перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум.

]22-12[׃

Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює!

כל הרעות האלה מקרב האדם הן יוצאות ומטמאות אתו׃

І встав Він, і звідти пішов у землю тирську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.

ויקם משם וילך לו אל גבולות צור וצידון ובבואו הביתה לא אבה כי יודע לאיש ולא יכל להסתר׃

Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.

כי אשה אשר רוח טמאה נכנסה בבתה הקטנה שמעה את שמעו ותבא ותפל לרגליו׃

А ця жінка грекиня була, родом сирофінікіянка. Вона стала благати Його, щоб із дочки її демона вигнав.

והאשה יונית וארץ מולדתה כנען אשר לסוריא ותבקש ממנו לגרש אר השד מבתה׃

А Він їй сказав: Дай, щоб перше наїлися діти, не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щенятам!

ויאמר אליה ישוע הניחו לשבע בראשונה הבנים כי לא טוב לקחת לחם הבנים ולהשליכו לצעירי הכלבים׃

А вона Йому в відповідь каже: Так, Господи! Але навіть щенята їдять під столом від дитячих кришок...

ותען ותאמר אליו כן אדני אבל גם צעירי הכלבים יאכלו תחת השלחן מפרורי לחם הבנים׃

І Він їй сказав: За слово оце йди собі, демон вийшов із твоєї дочки!

ויאמר אליה בגלל דברך זה לכי לך יצא השד מבתך׃

А коли вона в дім свій вернулась, то знайшла, що дочка на постелі лежала, а демон вийшов із неї.

ותבא אל ביתה ותמצא את הילדה משכבת על חמטה והשד יצא ממנה׃

І вийшов Він знов із країв тирських і сидонських, і подався шляхом на Сидон над море Галілейське, через околиці Десятимістя.

וישב ויצא מגבול צור וצידון ויבא אל ים הגליל בתוך גבול עשר הערים׃

І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.

ויביאו אליו איש אשר היה חרש ואלם ויתחננו לו לשום עליו את ידו׃

І взяв Він його від народу самого, і вклав пальці Свої йому в вуха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика.

ויקח אתו לבדו מקרב ההמון וישם את אצבעותיו באזניו וירק ויגע על לשנו׃

І, на небо споглянувши, Він зідхнув і промовив до нього: Еффата; цебто: Відкрийся!

ויבט השמימה ויאנח ויאמר אליו אפתח ופרושו הפתח׃

І відкрилися вуха йому, і путо його язика розв'язалось негайно, і він став говорити виразно!

וברגע נפתחו אזניו ויתר קשר לשונו וידבר בשפה ברורה׃

А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповідали. Та що більше наказував їм, то ще більш розголошували.

ויזהר אותם כי לא יספרו לאיש וכאשר יזהירם כן ירבו להכריז׃

І дуже всі дивувалися та говорили: Він добре все робить: глухим дає чути, а німим говорити!

וישתוממו עד מאד ויאמרו את הכל עשה יפה גם החרשים הוא עשה לשמעים גם האלמים למדברים׃