Hebrews 5

5:1

Кожен бо первосвященик, що з-між людей вибирається, настановляється для людей на служіння Богові, щоб приносити дари та жертви за гріхи,

כי כל כהן גדול הלקוח מתוך בני אדם מפקד הוא בעבור בני אדם בעניני אלהים להקריב מנחה וזבח על החטאים׃

5:2

і щоб міг співчувати недосвідченим та заблудженим, бо й сам він перейнятий слабістю.

והוא יכול לחמל על השגגים והתעים בהיותו גם הוא ידוע חלי׃

5:3

І тому він повинен як за людей, так само й за себе самого приносити жертви за гріхи.

אשר על כן חיב להקריב על החטאים גם בעד העם גם בעד נפשו׃

5:4

А чести цієї ніхто не бере сам собою, а покликаний Богом, як і Аарон.

ואת הגדלה הזאת לא יקח איש לעצמו רק הקרוא לה מאת האלהים כמו אהרן׃

5:5

Так і Христос, не Сам Він прославив Себе, щоб Первосвящеником стати, а Той, що до Нього сказав: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

כן גם המשיח לא כבד את עצמו להיות כהן גדול כי אם האמר אליו בני אתה אני היום ילדתיך׃

5:6

Як і на іншому місці говорить: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим.

כמו שאמר גם במקום אחר אתה כהן לעולם על דברתי מלכי צדק׃

5:7

Він за днів тіла Свого з голосінням великим та слізьми приніс був благання й молитви до Того, хто від смерти Його міг спасти, і був вислуханий за побожність Свою.

אשר בימי היותו בבשר הקריב תפלות ותחנונים בצעקה גדולה ובדעות לפני מי שיכול להושיעו ממות ויעתר לו מפני יראתו׃

5:8

І хоч Сином Він був, проте навчився послуху з того, що вистраждав був.

ואף כי היה הבן למד מענותו לשמוע׃

5:9

А вдосконалившися, Він для всіх, хто слухняний Йому, спричинився для вічного спасіння,

ואחרי אשר השלם היה ממציא תשועת עולמים לכל שמעיו׃