Psalms 132

Пісня прочан. Згадай, Господи, про Давида, про всі його муки,

Veisu korkeimmassa Kuorissa. Muista, Herra, Davidia, ja kaikkia hänen vaivojansa,

що клявсь Господеві, присягався був Сильному Якова:

Joka Herralle vannoi, ja lupasi lupauksen Jakobin väkevälle:

Не ввійду я в намет свого дому, не зійду я на ложе постелі своєї,

En mene huoneeni majaan, enkä vuoteeseeni pane maata;

не дам сну своїм очам, дрімання повікам своїм,

En anna silmäini unta saada, enkä silmälautaini torkkua,

аж поки не знайду я для Господа місця, місця перебування для Сильного Якова!

Siihenasti kuin minä löydän sian Herralle, Jakobin väkevän asumiseksi.

Ось ми чули про Нього в Ефрафі, на Яарських полях ми знайшли Його.

Katso, me kuulimme hänestä Ephratassa: me olemme sen löytäneet metsän kedoilla.

Увійдім же в мешкання Його, поклонімось підніжкові ніг Його!

Me tahdomme hänen asuinsioihinsa mennä, ja kumartaa hänen jalkainsa astinlaudan edessä.

Встань же Господи, йди до Свого відпочинку, Ти й ковчег сили Твоєї!

Nouse, Herra, sinun lepoos, sinä ja sinun väkevyytes arkki.

Священики Твої хай зодягнуться в правду, і будуть співати Твої богобійні!

Anna pappis pukea heitänsä vanhurskaudella ja sinun pyhäs riemuitkaan.

Ради Давида, Свого раба, не відвертай лиця від Свого помазанця.

Älä käännä pois voideltus kasvoja, sinun palvelias Davidin tähden.

Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: Від плоду утроби твоєї Я посаджу на престолі твоїм!

Herra on vannonut Davidille totisen valan, ja ei hän siitä vilpistele: sinun ruumiis hedelmästä minä istutan istuimelles.

Якщо будуть синове твої пильнувати Мого заповіта й свідоцтва Мого, що його Я навчатиму їх, то й сини їхні на вічні віки будуть сидіти на троні твоїм!

Jos sinun lapses minun liittoni pitävät, ja minun todistukseni, jotka minä heille opetan, niin heidän lapsensa myös pitää sinun istuimellas istuman ijankaikkisesti.

Бо вибрав Сіона Господь, уподобав його на оселю Собі:

Sillä Herra on Zionin valinnut, ja tahtoo sitä asuinsiaksensa.

То місце Мого відпочинку на вічні віки, пробуватиму тут, бо його уподобав,

Tämä on minun leponi ijankaikkisesti: tässä minä tahdon asua; sillä se minulle kelpaa.

поживу його щедро благословлю, і хлібом убогих його нагодую!

Minä hyvästi siunaan hänen elatuksensa, ja hänen köyhillensä kyllä annan leipää.

Священиків його зодягну у спасіння, а його богобійні співатимуть радісно.

Hänen pappinsa minä puetan autuudella; ja hänen pyhänsä pitää ilolla riemuitseman.

Я там вирощу рога Давидового, для Свого помазанця вготую світильника,

Siellä minä annan puhjeta Davidin sarven: minä valmistan kynttilän voidellulleni.

ворогів його соромом позодягаю, а на ньому корона його буде сяяти!

Hänen vihollisensa minä häpiällä puetan; mutta hänen päällänsä pitää hänen kruununsa kukoistaman.