II Corinthians 2

А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку.

Men jeg beslutte dette hos mig selv, at jeg vilde ikke atter komme til eder med Bedrøvelse.

Бо коли я засмучую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмутив?

Thi dersom jeg bedrøver eder, hvem er da den, som gør mig glad, uden den, som bedrøves af mig?

І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися належало, про всіх вас бувши певний, що радість моя то радість усіх вас!

Og jeg skrev netop derfor, for at jeg ikke, når jeg kom, skulde have Bedrøvelse af dem, som jeg burde have Glæde af, idet jeg havde den Tillid til eder alle, at min Glæde deles af eder alle.

2:4

Бо з великого горя та з туги сердечної я написав вам з рясними слізьми не на те, щоб були ви засмучені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас!

Thi ud af stor Hjertets Trængsel og Beklemthed skrev jeg eder til, under mange Tårer, ikke for at I skulde blive bedrøvede, men for at I skulde kende den Kærlighed, som jeg har særlig til eder.

2:5

А як хто засмутив, не мене засмутив, а почасти щоб не пригнітити і всіх вас.

Men dersom nogen har voldt Bedrøvelse, har han ikke bedrøvet mig, men til Dels, for ikke at sige det hårdere, eder alle.

2:6

Досить такому карання того, що від багатьох,

Det er nok for ham med denne Straf, som han har fået af de fleste,

2:7

через те навпаки, краще простити й потішити, щоб смуток великий його не пожер.

så at I tværtimod snarere skulle tilgive og trøste ham, for at han ikke skal drukne i den alt for store Bedrøvelse.

2:8

Через те вас благаю: зміцніть до нього любов!

Derfor formaner jeg eder til at vedtage at vise ham Kærlighed.

2:9

Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш досвід, чи в усім ви слухняні.

Det var nemlig også derfor, at jeg skrev, for at erfare, hvor vidt I stå Prøve, om I ere lydige i alt.