Psalms 144

Давидів. Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої до війни!

Davidův. Požehnaný Hospodin skála má, kterýž učí ruce mé boji, a prsty mé bitvě.

Він моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене!

Milosrdenství mé a hrad můj, útočiště mé, vysvoboditel můj, a štít můj, protož v něhoť já doufám; onť mi podmaňuje lidi.

Господи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього?

Hospodine, co jest člověk, že se znáš k němu, a syn člověka, že ho sobě tak vážíš?

Людина стала до пари подібна, її дні як та тінь проминуща!

Člověk marnosti podobný jest, dnové jeho jako stín pomíjející.

Господи, нахили Своє небо, й зійди, доторкнися до гір, і вони задимують!

Hospodine, nakloň svých nebes a sstup, dotkni se hor, a kouřiti se budou.

Заблищи блискавицею, й їх розпорош, пошли Свої стріли, і їх побентеж!

Sešli hromobití a rozptyl je, vypusť střely své a poraz je.

Пошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців,

Vztáhni ruku svou s výsosti, vysvoboď mne, a vytrhni mne z vod mnohých, z ruky cizozemců.

що їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця правиця зрадлива!

Jejichž ústa mluví marnost, a pravice jejich jest pravice lživá.

Боже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі,

Bože, píseň novou zpívati budu tobě na loutně, a na desíti strunách žalmy tobě prozpěvovati,

що Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча!

Dávajícímu vítězství králům, a vysvobozujícímu Davida, služebníka svého od meče vražedlného.

Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця правиця зрадлива,

Vysvoboď mne, a vytrhni mne z ruky cizozemců, jejichž ústa mluví marnost, a pravice jejich pravice lživá.

щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати!

Aby synové naši byli jako štípkové zdárně rostoucí v mladosti své, a dcery naše jako úhelní kamenové, tesaní ku podobenství chrámu.

Повні наші комори, вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір'ях розплоджуються!

Špižírny naše plné ať vydávají všelijaké potravy; dobytek náš ať rodí na tisíce, a na deset tisíců v stájích našich.

Ситі наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань!

Volové naši ať jsou vytylí; ať není vpádu ani zajetí, ani naříkání na ulicích našich.

Блаженний народ, що йому так ведеться, блаженний народ, що Господь йому Бог!

Blahoslavený lid, jemuž se tak děje, blahoslavený ten lid, jehož Hospodin Bohem jest.