Romans 11

Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув народа Свого? Зовсім ні! Бо й я ізраїльтянин, із насіння Авраамового, Веніяминового племени.

И така, казвам: Отхвърлил ли е Бог Своя народ? Да не бъде! Защото и аз съм израилтянин, от потомството на Авраам, от племето на Вениамин.

Не відкинув Бог народа Свого, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що говорить Писання, де про Іллю, як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи:

Бог не е отхвърлил Своя народ, който е предузнал. Или не знаете какво казва Писанието за Илия – как вика към Бога против Израил:

Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої жертівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі.

?Господи, избиха пророците Ти, разкопаха олтарите Ти и аз останах сам, но и моя живот искат да отнемат.“

Та що каже йому Божа відповідь: Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваалом колін не схилили.

Но какво му казва божественият отговор? – ?Оставил съм си седем хиляди мъже, които не са преклонили коляно пред Ваал.“

Також і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті.

Така и понастоящем има остатък, избран по благодат.

А коли за благодаттю, то не з учинків, інакше благодать не була б благодаттю. А коли з учинків, то це більше не благодать, інакше вчинок не є вже вчинок.

Но ако е по благодат, не е вече от дела, иначе благодатта не е вече благодат, (а ако е от дела, не е вече благодат, иначе делото не е вече дело).

Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи,

Тогава какво? Израил не получи онова, което търсеше, но избраните го получиха, а останалите бяха закоравени даже до днес;

як написано: Бог дав їм духа засипання, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, аж до сьогоднішнього дня.

както е писано: ?Бог им даде дух на безчувствие, очи – да не виждат и уши – да не чуват, дори и до днес.“

А Давид каже: Нехай станеться стіл їхній за сітку й за пастку, і на спокусу, та їм на заплату;

И Давид казва: ?Трапезата им нека стане за тях примка и уловка, препънка и отплата,

нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, хай назавжди зігнеться хребет їхній!

да се помрачат очите им и да не виждат, и превий гърба им завинаги.“

Тож питаю: Чи ж спіткнулись вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але з їхнього занепаду спасіння поганам, щоб викликати заздрість у них.

Тогава казвам: Спънаха ли се, за да паднат? Да не бъде! Но чрез тяхното падане дойде спасението на езичниците, за да ги подбуди към ревност.

А коли їхній занепад багатство для світу, а їхнє упокорення багатство поганам, скільки ж більш повнота їхня?

Но ако тяхното падане означава богатство за света и тяхната загуба – богатство за езичниците, колко повече ще означава тяхното пълно възстановяване!

Кажу бо я вам, поганам: через те, що я апостол поганів, я хвалю свою службу,

Защото на вас, езичниците, казвам: тъй като съм апостол на езичниците, аз славя своето служение,

може як викличу заздрість у своїх за тілом, і спасу декого з них.

дано мога по някакъв начин да подбудя към ревност тези, които са моя плът, и да спася някои от тях.

Коли ж відкинення їх то примирення світу, то що їхнє прийняття, як не життя з мертвих?

Защото, ако тяхното отхвърляне означава примирение на света, какво ще бъде приемането им, ако не живот от мъртвите?

А коли святий первісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й віття святе.

А ако първото от тестото е свято, то и цялото тесто е свято; и ако коренът е свят, то и клоните са свети.

Коли ж деякі з галузок відломилися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепився між них і став спільником товщу оливного кореня,

Но ако някои клони са били отрязани и ти, бидейки дива маслина, си бил присаден между тях и заедно с тях си споделил корена и тлъстината на маслината,

то не вихваляйся перед галузками; а коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.

не се хвали срещу клоните. Но ако се хвалиш, знай, че не ти държиш корена, а коренът – теб.

Отже скажеш: Галузки відломилися, щоб я прищепився.

Но ще кажеш: Бяха отрязани клони, за да бъда присаден аз.

Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.

Добре! Те бяха отрязани поради неверие, а ти стоиш поради вяра. Не бъди високомерен, а се бой.

Бо коли Бог природних галузок не пожалував, то Він і тебе не пожалує!

Защото, ако Бог не пощади естествените клони, няма да пощади и теб.

Отже, бач добрість і суворість Божу, на відпалих суворість, а на тебе добрість Божа, коли перебудеш у добрості, коли ж ні, то й ти будеш відтятий.

Виж тогава благостта и строгостта Божия: строгост към падналите, а Божествена благост към теб, ако останеш в благостта; иначе и ти ще бъдеш отсечен.

Та й вони, коли не зостануться в невірстві, прищепляться, бо має Бог силу їх знов прищепити.

Така и те, ако не останат в неверие, ще бъдат присадени; защото Бог може да ги присади отново.

Бо коли ти відтятий з оливки, дикої з природи, і проти природи защеплений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прищепляться до своєї власної оливки?

Понеже, ако ти си бил отсечен от дивата по природа маслина и противно на естеството си бил присаден на питомна маслина, то колко повече тези, които са естествени клони, ще бъдат присадени на своята собствена маслина!

Бо не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган,

Защото, братя, не искам да не знаете тази тайна – за да не се мислите за мъдри – че частично закоравяване сполетя Израил, докато влезе пълният брой на езичниците.

і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова,

И така, целият Израил ще се спаси, както е писано: ?Избавителят ще дойде от Сион, Той ще отвърне безбожието от Яков;

і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні!

и това е за тях завет от Мен, когато отнема греховете им.“

Тож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором улюблені ради отців.

Що се отнася до благовестието, те са неприятели заради вас, но що се отнася до избирането, те са възлюбени заради отците.

Бо дари й покликання Божі невідмінні.

Защото даровете и призванието от Бога са неотменими.

Бо як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,

Защото, както вие някога не бяхте покорни на Бога, но сега чрез тяхното непокорство сте придобили милост,

так і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані.

така и те сега не са покорни, за да придобият също милост чрез показаната към вас милост.

Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх.

Защото Бог затвори всички в непокорство, за да може към всички да покаже милост.

О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!

О, колко дълбоко е богатството на мъдростта и познанието на Бога! Колко непостижими са Неговите съдби и неизследими пътищата Му!

Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?

Защото: ?Кой е познал ума на Господа или кой Му е бил съветник?

Або хто давніш Йому дав, і йому буде віддано?

Или кой от по-напред Му е дал нещо, та да му се отплати?“

Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь.

Защото всичко е от Него, чрез Него и за Него. На Него да бъде слава до века. Амин.