II Corinthians 2

Απεφασισα δε τουτο κατ εμαυτον, το να μη ελθω παλιν προς εσας με λυπην.

А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку.

Διοτι εαν εγω σας λυπω, και τις ειναι ο ευφραινων εμε ειμη ο λυπουμενος υπ εμου;

Бо коли я засмучую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмутив?

Και εγραψα προς εσας τουτο αυτο, ωστε οταν ελθω να μη εχω λυπην απ εκεινων, αφ ων επρεπε να εχω χαραν, εχων πεποιθησιν εις παντας υμας οτι η χαρα μου ειναι παντων υμων.

І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися належало, про всіх вас бувши певний, що радість моя то радість усіх вас!

2:4

Διοτι εκ πολλης θλιψεως και στενοχωριας καρδιας εγραψα προς εσας μετα πολλων δακρυων, ουχι δια να λυπηθητε, αλλα δια να γνωρισητε την αγαπην, ην εχω περισσοτερως εις εσας.

Бо з великого горя та з туги сердечної я написав вам з рясними слізьми не на те, щоб були ви засмучені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас!

2:5

Αλλ εαν τις ελυπησε, δεν ελυπησεν εμε, ειμη κατα μερος, δια να μη επιβαρυνω παντας υμας.

А як хто засмутив, не мене засмутив, а почасти щоб не пригнітити і всіх вас.

2:6

Αρκετον ειναι εις τον τοιουτον αυτη η επιπληξις η υπο των πλειοτερων

Досить такому карання того, що від багатьох,

2:7

ωστε το εναντιον πρεπει μαλλον να συγχωρησητε αυτον, και να παρηγορησητε, δια να μη καταποθη ο τοιουτος υπο της υπερβαλλουσης λυπης.

через те навпаки, краще простити й потішити, щоб смуток великий його не пожер.

2:8

Δια τουτο σας παρακαλω να βεβαιωσητε προς αυτον την αγαπην σας.

Через те вас благаю: зміцніть до нього любов!

2:9

Επειδη δια τουτο και εγραψα, δια να γνωρισω την δοκιμασιαν σας, αν ησθε κατα παντα υπηκοοι

Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш досвід, чи в усім ви слухняні.