Psalms 144

Pieśń Dawidowa. Błogosławiony Pan, skała moja, który ćwiczy ręce moje do bitwy, a palce moje do wojny.

Давидів. Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої до війни!

Miłosierdziem mojem, i twierdzą moją, ucieczką moją, wybawicielem moim, i tarczą moją on mi jest, przetoż w nim ufam; onci podbija pod mię lud mój.

Він моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене!

Panie! cóż jest człowiek, że nań masz baczenie? a syn człowieczy, że go sobie poważasz?

Господи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього?

Człowiek marności jest podobny; dni jego jako cień pomijający.

Людина стала до пари подібна, її дні як та тінь проминуща!

Panie! nakłoń niebios twoich, a zstąp; dotknij się gór, a zakurzą się.

Господи, нахили Своє небо, й зійди, доторкнися до гір, і вони задимують!

Zabłyśnij błyskawicą, a rozprosz ich; puść strzały twoje, a poraź ich.

Заблищи блискавицею, й їх розпорош, пошли Свої стріли, і їх побентеж!

Ściągnij rękę swą z wysokości; wybaw mię, a wyrwij mię z wód wielkich, z ręki cudzoziemców.

Пошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців,

Których usta kłamstwo mówią, a prawica ich, prawica omylna.

що їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця правиця зрадлива!

Boże! pieśń nową tobie zaśpiewam; na lutni, i na instrumencie o dziesięciu stronach śpiewać ci będę.

Боже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі,

Bóg daje zwycięstwo królom, a Dawida, sługę swego, wybawia od miecza srogiego.

що Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча!

Wybawże mię, a wyrwij mię z ręki cudzoziemców, których usta mówią kłamstwo, a prawica ich prawica omylna;

Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця правиця зрадлива,

Aby synowie nasi byli jako szczepy rosnące w młodości swojej, a córki nasze, jako kamienie węgielne, wyciosane w budynku kościelnym.

щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати!

Szpiżarnie nasze pełne niech wydawają wszelakie potrzeby; trzody nasze niech rodzą tysiące, niech rodzą dziesięć tysięcy w oborach naszych.

Повні наші комори, вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір'ях розплоджуються!

Woły nasze niech będą tłuste; niech nie będzie wtargnienia, ani zajęcia, ani narzekania po ulicach naszych.

Ситі наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань!

Błogosławiony lud, któremu się tak dzieje. Błogosławiony lud, którego Bogiem jest Pan.

Блаженний народ, що йому так ведеться, блаженний народ, що Господь йому Бог!