Psalms 132

En sang ved festreisene. Herre, gi David lønn for hans møie,

Пісня прочан. Згадай, Господи, про Давида, про всі його муки,

han som tilsvor Herren, gav Jakobs Veldige det løfte:

що клявсь Господеві, присягався був Сильному Якова:

Jeg vil ikke gå inn i mitt huses telt, jeg vil ikke stige op på min sengs leie,

Не ввійду я в намет свого дому, не зійду я на ложе постелі своєї,

jeg vil ikke unne mine øine søvn, mine øielokk slummer,

не дам сну своїм очам, дрімання повікам своїм,

før jeg finner et sted for Herren, en bolig for Jakobs Veldige!

аж поки не знайду я для Господа місця, місця перебування для Сильного Якова!

Se, vi hørte om den i Efrata, vi fant den i skogsbygden.

Ось ми чули про Нього в Ефрафі, на Яарських полях ми знайшли Його.

Vi vil komme til hans bolig, vi vil tilbede for hans føtters skammel.

Увійдім же в мешкання Його, поклонімось підніжкові ніг Його!

Reis dig, Herre, og kom til ditt hvilested, du og din styrkes ark!

Встань же Господи, йди до Свого відпочинку, Ти й ковчег сили Твоєї!

La dine prester klæ sig i rettferd og dine fromme rope med fryd!

Священики Твої хай зодягнуться в правду, і будуть співати Твої богобійні!

For Davids, din tjeners skyld vise du ikke din salvedes åsyn tilbake!

Ради Давида, Свого раба, не відвертай лиця від Свого помазанця.

Herren har svoret David en sann ed, som han ikke vil gå fra: Av ditt livs frukt vil jeg sette konger på din trone;

Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: Від плоду утроби твоєї Я посаджу на престолі твоїм!

dersom dine barn holder min pakt og mine vidnesbyrd, som jeg vil lære dem, da skal også deres barn for all tid sitte på dine trone.

Якщо будуть синове твої пильнувати Мого заповіта й свідоцтва Мого, що його Я навчатиму їх, то й сини їхні на вічні віки будуть сидіти на троні твоїм!

For Herren har utkåret Sion, han har attrådd det til sin bolig:

Бо вибрав Сіона Господь, уподобав його на оселю Собі:

Dette er mitt hvilested til evig tid; her vil jeg bo, fordi jeg har attrådd det.

То місце Мого відпочинку на вічні віки, пробуватиму тут, бо його уподобав,

Dets mat vil jeg velsigne, dets fattige vil jeg mette med brød,

поживу його щедро благословлю, і хлібом убогих його нагодую!

og dets prester vil jeg klæ med fryd.

Священиків його зодягну у спасіння, а його богобійні співатимуть радісно.

Der vil jeg la et horn vokse op for David, gjøre i stand en lampe for min salvede.

Я там вирощу рога Давидового, для Свого помазанця вготую світильника,

Hans fiender vil jeg klæ i skam, men på ham skal hans krone stråle.

ворогів його соромом позодягаю, а на ньому корона його буде сяяти!