I Corinthians 4

Således akte I oss som Kristi tjenere og husholdere over Guds hemmeligheter!

Нехай кожен нас так уважає, якби служителів Христових і доморядників Божих таємниць;

For øvrig kreves det av husholdere at de må finnes tro.

а що ще шукається в доморядниках, щоб кожен був знайдений вірним.

Men for mig har det lite å si å dømmes av eder eller av en menneskelig domstol; ja, jeg dømmer mig ikke engang selv;

А для мене то найменше, щоб судили мене ви чи суд людський, бо я й сам не суджу себе.

for vel vet jeg intet med mig selv, men dermed er jeg ikke rettferdiggjort; men den som dømmer mig, er Herren.

Я бо проти себе нічого не знаю, але цим не виправдуюсь; Той же, Хто судить мене, то Господь.

Døm derfor ikke noget før tiden, før Herren kommer, han som også skal føre frem for lyset det som har vært skjult i mørket, og åpenbare hjertenes råd; og da skal enhver få sin ros av Gud.

Тому не судіть передчасно нічого, аж поки не прийде Господь, що й висвітлить таємниці темряви та виявить задуми сердець, і тоді кожному буде похвала від Бога.

Dette, brødre, har jeg overført på mig selv og Apollos for eders skyld, forat I ved oss må lære ikke å gå ut over det som skrevet er, forat ingen av eder skal bli opblåst, for den ene mot den andre.

Оце ж усе, браття, приклав я до себе й Аполлоса ради вас, щоб від нас ви навчилися думати не більш, як написано, щоб ви не чванились один за одним перед іншим.

For hvem gir vel dig fortrin? Og hvad har du, som du ikke har fått? Men om du nu har fått noget, hvorfor roser du dig da som om du ikke hadde fått det?

Хто бо тебе вирізняє? Що ти маєш, чого б ти не взяв? А коли ж бо ти взяв, чого чванишся, ніби не взяв?

I er alt blitt mette; I er alt blitt rike; uten oss er I blitt herrer! Ja, gid I var blitt herrer, så vi kunde herske sammen med eder!

Ви вже нагодовані, ви вже збагатилися, без нас ви царюєте. І коли б то ви стали царювати, щоб і ми царювали з вами!

For mig tykkes at Gud har vist oss apostler frem som de ringeste, som dødsdømte; for et skuespill er vi blitt for verden, både for engler og for mennesker.

Бо я думаю, що Бог нас, апостолів, поставив за найостанніших, мов на смерть засуджених, бо ми стали дивовищем світові, і Анголам, і людям.

Vi er dårer for Kristi skyld, men I er kloke i Kristus; vi er skrøpelige, men I er sterke; I er hedret, men vi er æreløse.

Ми нерозумні Христа ради, а ви мудрі в Христі; ми слабі, ви ж міцні; ви славні, а ми безчесні!

Like til denne stund er vi både hungrige og tørste og nakne og mishandlet og hjemløse og mødige,

Ми до цього часу і голодуємо, і прагнемо, і нагі ми, і катовані, і тиняємось,

idet vi arbeider med våre egne hender; vi blir utskjelt - og vi velsigner; vi blir forfulgt - og vi tåler det;

і трудимось, працюючи своїми руками. Коли нас лихословлять, ми благословляємо; як нас переслідують, ми терпимо;

Vi blir spottet - og vi formaner; vi er blitt som utskudd i verden, en vemmelse for alle, inntil nu.

як лають, ми молимось; ми стали, як сміття те для світу, аж досі ми всім, як ті викидки!

Jeg skriver ikke dette for å vanære eder, men for å påminne eder som mine elskede barn.

Не пишу це для того, щоб вас осоромити, але остерігаю, як своїх любих дітей.

For om I og har ti tusen læremestere i Kristus, så har I dog ikke mange fedre; for jeg har avlet eder i Kristus Jesus ved evangeliet.

Бо хоч би ви мали десять тисяч наставників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Євангелію...

Jeg formaner eder derfor: Bli mine efterfølgere!

Тож благаю я вас: будьте наслідувачами мене!

Derfor har jeg sendt Timoteus til eder, han som er mitt elskede og trofaste barn i Herren, forat han skal minne eder om mine veier i Kristus, således som jeg lærer overalt i hver menighet.

Для цього послав я до вас Тимофія, що для мене улюблений і вірний син у Господі, він вам нагадає шляхи мої в Христі Ісусі, як навчаю я скрізь у кожній Церкві.

Men somme er blitt opblåst, i den tanke at jeg ikke skulde komme til eder;

Деякі згорділи, так немов би не мав я прийти до вас.

men jeg kommer snart til eder, om Herren vil, og får da lære å kjenne ikke ordene, men kraften hos dem som er opblåst;

Та небавом прийду до вас, як захоче Господь, і пізнаю не слово згорділих, але силу.

for Guds rike består ikke i ord, men i kraft.

Бо Царство Боже не в слові, а в силі.

Hvad vil I? skal jeg komme til eder med ris, eller med kjærlighet og saktmodighets ånd?

Чого хочете? Чи прийти до вас з києм, чи з любов'ю та з духом лагідности?