Hebrews 6

על כן בעזב כעת ראשית דבר המשיח נעבר אל השלמות ולא נשוב לשית יסודי התשובה ממעשי מות והאמונה באלהים׃

Тому полишімо початки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо знову засади покаяння від мертвих учинків та про віру в Бога,

ותורת הטבילות וסמיכת ידים ותחית המתים והדין הנצחי׃

науки про хрищення, про покладання рук, про воскресіння мертвих та вічний суд.

ואת זאת נעשה אם יתן האל׃

Зробимо й це, коли Бог дозволить.

כי אלה אשר נגה עליהם האור וטעמו ממתנת השמים ונתן להם חלקם ברוח הקדש׃

Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного дару, і стали причасниками Духа Святого,

וטעמו את דבר אלהים הטוב וכחות העולם הבא וימעלו מעל׃

і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку,

נמנעו מהתחדש עוד לתשובה כי צלבו להם מחדש את בן האלהים ויתנוהו למשל׃

та й відпали, знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають.

כי האדמה השותה את הגשם הירד עליה למכביר ומוציאה עשב טוב לעבדיה תשא ברכה מאת האלהים׃

Бо земля, що п'є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і вирощує, вона благословення від Бога приймає.

ואשר תוציא קוץ ודרדר נמאסה היא וקרובה למארה וסופה להשרף׃

Але та, що приносить терня й будяччя, непотрібна вона та близька до прокляття, а кінець її спалення.

אמנם ידידי מבטחים אנחנו בכם טבות מאלה וקרבות לישועה אף כי דברנו כזאת׃

Та ми сподіваємось, любі, кращого про вас, що спасіння тримаєтеся, хоч говоримо й так.

כי האלהים לא יעות צדק לשכח את מעשיכם ואת עמל אהבתכם אשר הראיתם לשמו ששרתם ועודכם משרתים את הקדשים׃

Та не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім'я Його ви, що святим послужили та служите.

אבל חפצנו שכל אחד מכם גם ישקד שקוד להחזיק בשלמות התקוה עד הקץ׃

Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця,

שלא תעצלו כי אם תלכו בעקבות היורשים באמונה וארך רוח את ההבטחות׃

щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обітниці вспадковує вірою та терпеливістю.

כי בהבטיח אלהים את אברהם נשבע בנפשו יען אשר אין גדול ממנו להשבע בו׃

Бо Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою,

ויאמר כי ברך אברכך והרבה ארבה אותך׃

говорячи: Поблагословити Я конче тебе поблагословлю, та розмножити розмножу тебе!

ויהי בהאריך נפשו השיג את ההבטחה׃

І, терплячи довго отак, Авраам одержав обітницю.

בני האדם ישבעו בגדול מהם והשבועה להם קץ כל ערעור לקיום הדבר׃

Бо люди клянуться вищим, і клятва на ствердження кінчає всяку їхню суперечку.

על כן כאשר רצה האלהים להראות ביותר את ירשי ההבטחה כי לא תשתנה עצתו ערב אתה בשבועה׃

Тому й Бог, хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,

למען על פי שני דברים בלתי משתנים אשר חלילה לאלהים לשקר בם יהיה לנו אשר נסנו עליו זרוז גדול לאחז בתקוה הנתונה לפנינו׃

щоб у двох тих незмінних речах, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,

אשר היא לנפשנו לעוגין נכון וחזק ומגיע אל מבית לפרכת׃

що вони для душі як котвиця, міцна та безпечна, що аж до середини входить за заслону,

אשר בא שמה ישוע העבר לפנינו ויהי כהן גדול לעולם על דברתי מלכי צדק׃

куди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседековим.