Psalms 132

Veisu korkeimmassa Kuorissa. Muista, Herra, Davidia, ja kaikkia hänen vaivojansa,

Пісня прочан. Згадай, Господи, про Давида, про всі його муки,

Joka Herralle vannoi, ja lupasi lupauksen Jakobin väkevälle:

що клявсь Господеві, присягався був Сильному Якова:

En mene huoneeni majaan, enkä vuoteeseeni pane maata;

Не ввійду я в намет свого дому, не зійду я на ложе постелі своєї,

En anna silmäini unta saada, enkä silmälautaini torkkua,

не дам сну своїм очам, дрімання повікам своїм,

Siihenasti kuin minä löydän sian Herralle, Jakobin väkevän asumiseksi.

аж поки не знайду я для Господа місця, місця перебування для Сильного Якова!

Katso, me kuulimme hänestä Ephratassa: me olemme sen löytäneet metsän kedoilla.

Ось ми чули про Нього в Ефрафі, на Яарських полях ми знайшли Його.

Me tahdomme hänen asuinsioihinsa mennä, ja kumartaa hänen jalkainsa astinlaudan edessä.

Увійдім же в мешкання Його, поклонімось підніжкові ніг Його!

Nouse, Herra, sinun lepoos, sinä ja sinun väkevyytes arkki.

Встань же Господи, йди до Свого відпочинку, Ти й ковчег сили Твоєї!

Anna pappis pukea heitänsä vanhurskaudella ja sinun pyhäs riemuitkaan.

Священики Твої хай зодягнуться в правду, і будуть співати Твої богобійні!

Älä käännä pois voideltus kasvoja, sinun palvelias Davidin tähden.

Ради Давида, Свого раба, не відвертай лиця від Свого помазанця.

Herra on vannonut Davidille totisen valan, ja ei hän siitä vilpistele: sinun ruumiis hedelmästä minä istutan istuimelles.

Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: Від плоду утроби твоєї Я посаджу на престолі твоїм!

Jos sinun lapses minun liittoni pitävät, ja minun todistukseni, jotka minä heille opetan, niin heidän lapsensa myös pitää sinun istuimellas istuman ijankaikkisesti.

Якщо будуть синове твої пильнувати Мого заповіта й свідоцтва Мого, що його Я навчатиму їх, то й сини їхні на вічні віки будуть сидіти на троні твоїм!

Sillä Herra on Zionin valinnut, ja tahtoo sitä asuinsiaksensa.

Бо вибрав Сіона Господь, уподобав його на оселю Собі:

Tämä on minun leponi ijankaikkisesti: tässä minä tahdon asua; sillä se minulle kelpaa.

То місце Мого відпочинку на вічні віки, пробуватиму тут, бо його уподобав,

Minä hyvästi siunaan hänen elatuksensa, ja hänen köyhillensä kyllä annan leipää.

поживу його щедро благословлю, і хлібом убогих його нагодую!

Hänen pappinsa minä puetan autuudella; ja hänen pyhänsä pitää ilolla riemuitseman.

Священиків його зодягну у спасіння, а його богобійні співатимуть радісно.

Siellä minä annan puhjeta Davidin sarven: minä valmistan kynttilän voidellulleni.

Я там вирощу рога Давидового, для Свого помазанця вготую світильника,

Hänen vihollisensa minä häpiällä puetan; mutta hänen päällänsä pitää hänen kruununsa kukoistaman.

ворогів його соромом позодягаю, а на ньому корона його буде сяяти!