Psalms 58

(Til sangmesteren. Al-tasjhet. Af David. En miktam.) Er det virkelig Ret, I taler, I Guder, dømmer I Menneskenes Børn retfærdigt?

Для дириґетна хору. На спів: „Не вигуби". Золотий псалом Давидів.

Nej, alle øver I Uret på Jord, eders Hænder udvejer Vold.

Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи людських синів слушно судите?

Fra Moders Liv vanslægted de gudløse, fra Moders Skød for Løgnerne vild.

Отже, у серці ви чините кривди, дорогу насильства рук ваших торуєте ви на землі.

Gift har de i sig som Slangen, den stumme Øgle, der døver sit Øre

Від лоня ще матернього вже віддалені несправедливі, з утроби ще матерньої заблудилися неправдомовці,

og ikke vil høre på Tæmmerens Røst, på den kyndige Slangebesværger.

їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуляє,

Gud, bryd Tænderne i deres Mund, Ungløvernes Kindtænder knuse du, HERRE;

що не слухає голосу заклиначів, чарівника, в чарах вправного!

lad dem svinde som Vand, der synker, visne som nedtrampet Græs.

Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх устах, левчукам розбий, Господи, щелепи,

Lad dem blive som Sneglen, opløst i Slim som et ufuldbårent Foster, der aldrig så Sol.

нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтікається, хай пов'януть вони, як трава по дорозі,

Før eders Gryder mærker til Tjørnen, ja, midt i deres Livskraft river han dem bort i sin Vrede

бодай стали, немов той слимак, що в своїй слизоті розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки!

Den retfærdige glæder sig, når han ser Hævn, hans Fødder skal vade i gudløses Blod;

Поки почують тернину запалену ваші горшки, нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спалену!

Og Folk skal sige: "Den retfærdige får dog sin Løn, der er dog Guder, som dømmer på Jord!"

А праведний тішитись буде, бо помсту побачить, у крові безбожного стопи свої він обмиє! і скаже людина: Поправді є плід справедливому, справді є Бог, суддя на землі!