Psalms 144

(Af David.) Lovet være HERREN, min Klippe, som oplærer mine hænder til Strid mine Fingre til Krig,

Давидів. Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої до війни!

min Miskundhed og min Fæstning, min Klippeborg, min Frelser, mit Skjold og den, jeg lider på, som underlægger mig Folkeslag!

Він моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене!

HERRE, hvad er et Menneske, at du kendes ved det, et Menneskebarn, at du agter på ham?

Господи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього?

Mennesket er som et Åndepust, dets Dage som svindende Skygge.

Людина стала до пари подібна, її дні як та тінь проминуща!

HERRE, sænk din Himmel, stig ned og rør ved Bjergene, så at de ryger;

Господи, нахили Своє небо, й зійди, доторкнися до гір, і вони задимують!

slyng Lynene ud og adsplit Fjenderne, send dine Pile og indjag dem Rædsel;

Заблищи блискавицею, й їх розпорош, пошли Свої стріли, і їх побентеж!

udræk din Hånd fra det høje, fri og frels mig fra store Vande,

Пошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців,

fra fremmedes Hånd, de, hvis Mund taler Løgn, hvis højre er Løgnehånd.

що їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця правиця зрадлива!

Gud, jeg vil synge dig en ny Sang, lege for dig på tistrenget Harpe,

Боже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі,

du, som giver Konger Sejr og udfrier David, din Tjener.

що Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча!

Fri mig fra det onde Sværd, frels mig fra fremmedes Hånd, de, hvis Mund taler Løgn, hvis højre er Løgnehånd.

Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця правиця зрадлива,

I Ungdommen er vore Sønner som højvoksne Planter, vore Døtre er som Søjler, udhugget i Tempelstil;

щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати!

vore Forrådskamre er fulde, de yder Forråd på, Forråd, vore Hjorde føder Tusinder, Titusinder på vore Marker,

Повні наші комори, вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір'ях розплоджуються!

fede er vore Okser; intet Murbrud, ingen Udvandring, ingen Skrigen på Torvene.

Ситі наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань!

Saligt det Folk, der er således stedt, saligt det Folk, hvis Gud er HERREN!

Блаженний народ, що йому так ведеться, блаженний народ, що Господь йому Бог!