Romans 11

И така, казвам: Отхвърлил ли е Бог Своя народ? Да не бъде! Защото и аз съм израилтянин, от потомството на Авраам, от племето на Вениамин.

Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув народа Свого? Зовсім ні! Бо й я ізраїльтянин, із насіння Авраамового, Веніяминового племени.

Бог не е отхвърлил Своя народ, който е предузнал. Или не знаете какво казва Писанието за Илия – как вика към Бога против Израил:

Не відкинув Бог народа Свого, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що говорить Писання, де про Іллю, як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи:

?Господи, избиха пророците Ти, разкопаха олтарите Ти и аз останах сам, но и моя живот искат да отнемат.“

Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої жертівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі.

Но какво му казва божественият отговор? – ?Оставил съм си седем хиляди мъже, които не са преклонили коляно пред Ваал.“

Та що каже йому Божа відповідь: Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваалом колін не схилили.

Така и понастоящем има остатък, избран по благодат.

Також і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті.

Но ако е по благодат, не е вече от дела, иначе благодатта не е вече благодат, (а ако е от дела, не е вече благодат, иначе делото не е вече дело).

А коли за благодаттю, то не з учинків, інакше благодать не була б благодаттю. А коли з учинків, то це більше не благодать, інакше вчинок не є вже вчинок.

Тогава какво? Израил не получи онова, което търсеше, но избраните го получиха, а останалите бяха закоравени даже до днес;

Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи,

както е писано: ?Бог им даде дух на безчувствие, очи – да не виждат и уши – да не чуват, дори и до днес.“

як написано: Бог дав їм духа засипання, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, аж до сьогоднішнього дня.

И Давид казва: ?Трапезата им нека стане за тях примка и уловка, препънка и отплата,

А Давид каже: Нехай станеться стіл їхній за сітку й за пастку, і на спокусу, та їм на заплату;

да се помрачат очите им и да не виждат, и превий гърба им завинаги.“

нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, хай назавжди зігнеться хребет їхній!

Тогава казвам: Спънаха ли се, за да паднат? Да не бъде! Но чрез тяхното падане дойде спасението на езичниците, за да ги подбуди към ревност.

Тож питаю: Чи ж спіткнулись вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але з їхнього занепаду спасіння поганам, щоб викликати заздрість у них.

Но ако тяхното падане означава богатство за света и тяхната загуба – богатство за езичниците, колко повече ще означава тяхното пълно възстановяване!

А коли їхній занепад багатство для світу, а їхнє упокорення багатство поганам, скільки ж більш повнота їхня?

Защото на вас, езичниците, казвам: тъй като съм апостол на езичниците, аз славя своето служение,

Кажу бо я вам, поганам: через те, що я апостол поганів, я хвалю свою службу,

дано мога по някакъв начин да подбудя към ревност тези, които са моя плът, и да спася някои от тях.

може як викличу заздрість у своїх за тілом, і спасу декого з них.

Защото, ако тяхното отхвърляне означава примирение на света, какво ще бъде приемането им, ако не живот от мъртвите?

Коли ж відкинення їх то примирення світу, то що їхнє прийняття, як не життя з мертвих?

А ако първото от тестото е свято, то и цялото тесто е свято; и ако коренът е свят, то и клоните са свети.

А коли святий первісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й віття святе.

Но ако някои клони са били отрязани и ти, бидейки дива маслина, си бил присаден между тях и заедно с тях си споделил корена и тлъстината на маслината,

Коли ж деякі з галузок відломилися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепився між них і став спільником товщу оливного кореня,

не се хвали срещу клоните. Но ако се хвалиш, знай, че не ти държиш корена, а коренът – теб.

то не вихваляйся перед галузками; а коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.

Но ще кажеш: Бяха отрязани клони, за да бъда присаден аз.

Отже скажеш: Галузки відломилися, щоб я прищепився.

Добре! Те бяха отрязани поради неверие, а ти стоиш поради вяра. Не бъди високомерен, а се бой.

Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.

Защото, ако Бог не пощади естествените клони, няма да пощади и теб.

Бо коли Бог природних галузок не пожалував, то Він і тебе не пожалує!

Виж тогава благостта и строгостта Божия: строгост към падналите, а Божествена благост към теб, ако останеш в благостта; иначе и ти ще бъдеш отсечен.

Отже, бач добрість і суворість Божу, на відпалих суворість, а на тебе добрість Божа, коли перебудеш у добрості, коли ж ні, то й ти будеш відтятий.

Така и те, ако не останат в неверие, ще бъдат присадени; защото Бог може да ги присади отново.

Та й вони, коли не зостануться в невірстві, прищепляться, бо має Бог силу їх знов прищепити.

Понеже, ако ти си бил отсечен от дивата по природа маслина и противно на естеството си бил присаден на питомна маслина, то колко повече тези, които са естествени клони, ще бъдат присадени на своята собствена маслина!

Бо коли ти відтятий з оливки, дикої з природи, і проти природи защеплений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прищепляться до своєї власної оливки?

Защото, братя, не искам да не знаете тази тайна – за да не се мислите за мъдри – че частично закоравяване сполетя Израил, докато влезе пълният брой на езичниците.

Бо не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган,

И така, целият Израил ще се спаси, както е писано: ?Избавителят ще дойде от Сион, Той ще отвърне безбожието от Яков;

і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова,

и това е за тях завет от Мен, когато отнема греховете им.“

і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні!

Що се отнася до благовестието, те са неприятели заради вас, но що се отнася до избирането, те са възлюбени заради отците.

Тож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором улюблені ради отців.

Защото даровете и призванието от Бога са неотменими.

Бо дари й покликання Божі невідмінні.

Защото, както вие някога не бяхте покорни на Бога, но сега чрез тяхното непокорство сте придобили милост,

Бо як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,

така и те сега не са покорни, за да придобият също милост чрез показаната към вас милост.

так і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані.

Защото Бог затвори всички в непокорство, за да може към всички да покаже милост.

Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх.

О, колко дълбоко е богатството на мъдростта и познанието на Бога! Колко непостижими са Неговите съдби и неизследими пътищата Му!

О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!

Защото: ?Кой е познал ума на Господа или кой Му е бил съветник?

Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?

Или кой от по-напред Му е дал нещо, та да му се отплати?“

Або хто давніш Йому дав, і йому буде віддано?

Защото всичко е от Него, чрез Него и за Него. На Него да бъде слава до века. Амин.

Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь.