Song of Solomon 2

ego flos campi et lilium convallium

Я саронська троянда, я долинна лілея!

sicut lilium inter spinas sic amica mea inter filias

Як лілея між тереном, так подруга моя поміж дівами!

sicut malum inter ligna silvarum sic dilectus meus inter filios sub umbra illius quam desideraveram sedi et fructus eius dulcis gutturi meo

Як та яблуня між лісовими деревами, так мій коханий поміж юнаками, його тіні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебіння солодкий!

introduxit me in cellam vinariam ordinavit in me caritatem

Він впровадив мене до винярні, а прапор його надо мною кохання!

fulcite me floribus stipate me malis quia amore langueo

Підкріпіте мене виноградовим печивом, освіжіть мене яблуками, бо я хвора з кохання!

leva eius sub capite meo et dextera illius amplexabitur me

Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...

adiuro vos filiae Hierusalem per capreas cervosque camporum ne suscitetis neque evigilare faciatis dilectam quoadusque ipsa velit

Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, й щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...

vox dilecti mei ecce iste venit saliens in montibus transiliens colles

Голос мого коханого!... Ось він іде, ось він скаче горами, по пагірках вистрибує...

similis est dilectus meus capreae hinuloque cervorum en ipse stat post parietem nostrum despiciens per fenestras prospiciens per cancellos

Мій коханий подібний до сарни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у вікна, заглядає у ґрати...

et dilectus meus loquitur mihi surge propera amica mea formonsa mea et veni

Мій коханий озвався й промовив до мене: Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!

iam enim hiemps transiit imber abiit et recessit

Бо оце проминула пора дощова, дощ ущух, перейшов собі він.

flores apparuerunt in terra tempus putationis advenit vox turturis audita est in terra nostra

Показались квітки на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому краї лунає!

ficus protulit grossos suos vineae florent dederunt odorem surge amica mea speciosa mea et veni

Фіґа випустила свої ранні плоди, і розцвілі виноградини пахощі видали. Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!

columba mea in foraminibus petrae in caverna maceriae ostende mihi faciem tuam sonet vox tua in auribus meis vox enim tua dulcis et facies tua decora

Голубко моя у розщілинах скельних, у бескіднім сховку, дай побачити мені твоє личко, дай почути мені голосок твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродливе!

capite nobis vulpes vulpes parvulas quae demoliuntur vineas nam vinea nostra floruit

Ловіть нам лисиці, лисинята маленькі, що ушкоджують нам виноградники, виноградники ж наші у цвіті!

dilectus meus mihi et ego illi qui pascitur inter lilia

Мій коханий він мій, я ж його, він пасе між лілеями!

donec adspiret dies et inclinentur umbrae revertere similis esto dilecte mi capreae aut hinulo cervorum super montes Bether

Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, вернись, мій коханий, стань подібний до сарни чи до молодого оленя в пахучих горах!