II Corinthians 2

А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку.

Απεφασισα δε τουτο κατ εμαυτον, το να μη ελθω παλιν προς εσας με λυπην.

Бо коли я засмучую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмутив?

Διοτι εαν εγω σας λυπω, και τις ειναι ο ευφραινων εμε ειμη ο λυπουμενος υπ εμου;

І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися належало, про всіх вас бувши певний, що радість моя то радість усіх вас!

Και εγραψα προς εσας τουτο αυτο, ωστε οταν ελθω να μη εχω λυπην απ εκεινων, αφ ων επρεπε να εχω χαραν, εχων πεποιθησιν εις παντας υμας οτι η χαρα μου ειναι παντων υμων.

2:4

Бо з великого горя та з туги сердечної я написав вам з рясними слізьми не на те, щоб були ви засмучені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас!

Διοτι εκ πολλης θλιψεως και στενοχωριας καρδιας εγραψα προς εσας μετα πολλων δακρυων, ουχι δια να λυπηθητε, αλλα δια να γνωρισητε την αγαπην, ην εχω περισσοτερως εις εσας.

2:5

А як хто засмутив, не мене засмутив, а почасти щоб не пригнітити і всіх вас.

Αλλ εαν τις ελυπησε, δεν ελυπησεν εμε, ειμη κατα μερος, δια να μη επιβαρυνω παντας υμας.

2:6

Досить такому карання того, що від багатьох,

Αρκετον ειναι εις τον τοιουτον αυτη η επιπληξις η υπο των πλειοτερων

2:7

через те навпаки, краще простити й потішити, щоб смуток великий його не пожер.

ωστε το εναντιον πρεπει μαλλον να συγχωρησητε αυτον, και να παρηγορησητε, δια να μη καταποθη ο τοιουτος υπο της υπερβαλλουσης λυπης.

2:8

Через те вас благаю: зміцніть до нього любов!

Δια τουτο σας παρακαλω να βεβαιωσητε προς αυτον την αγαπην σας.

2:9

Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш досвід, чи в усім ви слухняні.

Επειδη δια τουτο και εγραψα, δια να γνωρισω την δοκιμασιαν σας, αν ησθε κατα παντα υπηκοοι