Acts 20

А як заколот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македонію.

And after the uproar was ceased, Paul called unto him the disciples, and embraced them, and departed for to go into Macedonia.

Перейшовши ж ті сторони та підбадьоривши їх довгим словом, прибув до Геллади,

And when he had gone over those parts, and had given them much exhortation, he came into Greece,

і прожив там три місяці. А як він захотів був відплинути в Сирію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію.

And there abode three months. And when the Jews laid wait for him, as he was about to sail into Syria, he purposed to return through Macedonia.

Разом із ним пішов Сопатер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, і Гай дерв'янин, і Тимофій, а з азійців Тихик та Трохим.

And there accompanied him into Asia Sopater of Berea; and of the Thessalonians, Aristarchus and Secundus; and Gaius of Derbe, and Timotheus; and of Asia, Tychicus and Trophimus.

Вони відбули наперед, і нас дожидали в Троаді.

These going before tarried for us at Troas.

А ми відпливли із Филипів по святах Опрісноків, і прибули днів за п'ять у Троаду до них, де сім день прожили.

And we sailed away from Philippi after the days of unleavened bread, and came unto them to Troas in five days; where we abode seven days.

А дня першого в тижні, як учні зібралися на ламання хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до півночі.

And upon the first day of the week, when the disciples came together to break bread, Paul preached unto them, ready to depart on the morrow; and continued his speech until midnight.

А в горниці, де зібралися ми, було багато світел.

And there were many lights in the upper chamber, where they were gathered together.

Юнак же один, Євтих на ім'я, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитнувся, і додолу упав із третього поверху, і підняли його мертвого...

And there sat in a window a certain young man named Eutychus, being fallen into a deep sleep: and as Paul was long preaching, he sunk down with sleep, and fell down from the third loft, and was taken up dead.

Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: Заспокойтесь, бо душа його в ньому!

And Paul went down, and fell on him, and embracing him said, Trouble not yourselves; for his life is in him.

А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бесіду довго точив, аж до досвітку, потім відбув.

When he therefore was come up again, and had broken bread, and eaten, and talked a long while, even till break of day, so he departed.

А хлопця живим привели, і зраділи немало.

And they brought the young man alive, and were not a little comforted.

А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли, щоб звідти забрати Павла, бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти.

And we went before to ship, and sailed unto Assos, there intending to take in Paul: for so had he appointed, minding himself to go afoot.

А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули в Мітілену.

And when he met with us at Assos, we took him in, and came to Mitylene.

І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпроти Хіосу, а другого дня припливли до Самосу, наступного ж ми прибули до Мілету.

And we sailed thence, and came the next day over against Chios; and the next day we arrived at Samos, and tarried at Trogyllium; and the next day we came to Miletus.

Бо Павло захотів поминути Ефес, щоб йому не баритися в Азії, бо він квапився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.

For Paul had determined to sail by Ephesus, because he would not spend the time in Asia: for he hasted, if it were possible for him, to be at Jerusalem the day of Pentecost.

А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви.

And from Miletus he sent to Ephesus, and called the elders of the church.

І, як до нього вони прибули, він промовив до них: Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебував,

And when they were come to him, he said unto them, Ye know, from the first day that I came into Asia, after what manner I have been with you at all seasons,

і служив Господеві з усією покорою, і з рясними слізьми та напастями, що спіткали мене від юдейської змови,

Serving the Lord with all humility of mind, and with many tears, and temptations, which befell me by the lying in wait of the Jews:

як нічого корисного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в домах.

And how I kept back nothing that was profitable unto you, but have shewed you, and have taught you publickly, and from house to house,

І я свідчив юдеям та гелленам, щоб вони перед Богом покаялись, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа.

Testifying both to the Jews, and also to the Greeks, repentance toward God, and faith toward our Lord Jesus Christ.

І ось тепер, побуджений Духом, подаюсь я в Єрусалим, не відаючи, що там трапитись має мені,

And now, behold, I go bound in the spirit unto Jerusalem, not knowing the things that shall befall me there:

тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайдани та муки чекають мене...

Save that the Holy Ghost witnesseth in every city, saying that bonds and afflictions abide me.

Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчити дорогу свою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса, щоб засвідчити Євангелію благодаті Божої.

But none of these things move me, neither count I my life dear unto myself, so that I might finish my course with joy, and the ministry, which I have received of the Lord Jesus, to testify the gospel of the grace of God.

І ось я знаю тепер, що обличчя мого більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже...

And now, behold, I know that ye all, among whom I have gone preaching the kingdom of God, shall see my face no more.

Тому дня сьогоднішнього вам свідкую, що я чистий від крови всіх,

Wherefore I take you to record this day, that I am pure from the blood of all men.

бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!

For I have not shunned to declare unto you all the counsel of God.

Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.

Take heed therefore unto yourselves, and to all the flock, over the which the Holy Ghost hath made you overseers, to feed the church of God, which he hath purchased with his own blood.

Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть...

For I know this, that after my departing shall grievous wolves enter in among you, not sparing the flock.

Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою...

Also of your own selves shall men arise, speaking perverse things, to draw away disciples after them.

Тому то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки.

Therefore watch, and remember, that by the space of three years I ceased not to warn every one night and day with tears.

А тепер доручаю вас Богові та слову благодаті Його, Який має силу будувати та дати спадщину, серед усіх освячених.

And now, brethren, I commend you to God, and to the word of his grace, which is able to build you up, and to give you an inheritance among all them which are sanctified.

Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав...

I have coveted no man's silver, or gold, or apparel.

Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.

Yea, ye yourselves know, that these hands have ministered unto my necessities, and to them that were with me.

Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам'ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: Блаженніше давати, ніж брати!

I have shewed you all things, how that so labouring ye ought to support the weak, and to remember the words of the Lord Jesus, how he said, It is more blessed to give than to receive.

Проказавши ж оце, він навколішки впав, та й із ними всіма помолився.

And when he had thus spoken, he kneeled down, and prayed with them all.

І знявсь між усіма плач великий, і вони припадали на Павлову шию, і його цілували...

And they all wept sore, and fell on Paul's neck, and kissed him,

А найтяжче вони сумували з-за слова, яке він прорік, що не бачитимуть більш обличчя його. І вони провели його до корабля.

Sorrowing most of all for the words which he spake, that they should see his face no more. And they accompanied him unto the ship.