II Corinthians 2

А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку.

But I determined this with myself, that I would not come again to you in heaviness.

Бо коли я засмучую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмутив?

For if I make you sorry, who is he then that maketh me glad, but the same which is made sorry by me?

І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися належало, про всіх вас бувши певний, що радість моя то радість усіх вас!

And I wrote this same unto you, lest, when I came, I should have sorrow from them of whom I ought to rejoice; having confidence in you all, that my joy is the joy of you all.

Бо з великого горя та з туги сердечної я написав вам з рясними слізьми не на те, щоб були ви засмучені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас!

For out of much affliction and anguish of heart I wrote unto you with many tears; not that ye should be grieved, but that ye might know the love which I have more abundantly unto you.

А як хто засмутив, не мене засмутив, а почасти щоб не пригнітити і всіх вас.

But if any have caused grief, he hath not grieved me, but in part: that I may not overcharge you all.

Досить такому карання того, що від багатьох,

Sufficient to such a man is this punishment, which was inflicted of many.

через те навпаки, краще простити й потішити, щоб смуток великий його не пожер.

So that contrariwise ye ought rather to forgive him, and comfort him, lest perhaps such a one should be swallowed up with overmuch sorrow.

Через те вас благаю: зміцніть до нього любов!

Wherefore I beseech you that ye would confirm your love toward him.

Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш досвід, чи в усім ви слухняні.

For to this end also did I write, that I might know the proof of you, whether ye be obedient in all things.

А кому ви прощаєте що, тому й я; бо й я, як простив що кому, то кому я простив, зробив те через вас від Особи Христа,

To whom ye forgive any thing, I forgive also: for if I forgave any thing, to whom I forgave it, for your sakes forgave I it in the person of Christ;

щоб нас сатана не перехитрував, відомі бо нам його задуми!

Lest Satan should get an advantage of us: for we are not ignorant of his devices.

А коли я прийшов до Троади звіщати Христову Євангелію, і були двері для мене відчинені в Господі,

Furthermore, when I came to Troas to preach Christ's gospel, and a door was opened unto me of the Lord,

не мав я спокою для духа свого, бо я не знайшов був свого брата Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов в Македонію.

I had no rest in my spirit, because I found not Titus my brother: but taking my leave of them, I went from thence into Macedonia.

А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запашність знання про Себе через нас виявляє на всякому місці!

Now thanks be unto God, which always causeth us to triumph in Christ, and maketh manifest the savour of his knowledge by us in every place.

Ми бо для Бога Христова запашність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть,

For we are unto God a sweet savour of Christ, in them that are saved, and in them that perish:

для одних бо смертельна запашність на смерть, а для других запашність життєва в життя. І хто здатен на це?

To the one we are the savour of death unto death; and to the other the savour of life unto life. And who is sufficient for these things?

Бо ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі!

For we are not as many, which corrupt the word of God: but as of sincerity, but as of God, in the sight of God speak we in Christ.