Ecclesiastes 3

Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом:

Kaikella on määräaika, ja aikansa on joka asialla taivaan alla.

час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене,

Aika on syntyä ja aika kuolla. Aika on istuttaa ja aika repiä istutus.

час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,

Aika on surmata ja aika parantaa. Aika on purkaa ja aika rakentaa.

час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати,

Aika on itkeä ja aika nauraa. Aika on valittaa ja aika hypellä.

час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів,

Aika on heitellä kiviä ja aika kerätä kivet. Aika on syleillä ja aika olla syleilemättä.

час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати,

Aika on etsiä ja aika kadottaa. Aika on säilyttää ja aika viskata pois.

час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,

Aika on reväistä rikki ja aika ommella yhteen. Aika on olla vaiti ja aika puhua.

час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру!

Aika on rakastaa ja aika vihata. Aika on sodalla ja aika rauhalla.

Яка користь трудящому в тім, над чим трудиться він?

Mitä hyötyä on työntekijällä siitä, mistä hän näkee vaivaa?

Я бачив роботу, що Бог був дав людським синам, щоб трудились над нею,

Minä olen katsonut sitä työtä, minkä Jumala on antanut ihmislapsille, heidän sillä itseään rasittaaksensa.

усе Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця...

Kaiken hän on tehnyt kauniisti aikanansa, myös iankaikkisuuden hän on pannut heidän sydämeensä; mutta niin on, ettei ihminen käsitä tekoja, jotka Jumala on tehnyt, ei alkua eikä loppua.

Я знаю, немає нічого в них кращого, як тільки радіти й робити добро у своєму житті.

Minä tulin tietämään, ettei heillä ole muuta onnea kuin iloita ja tehdä hyvää eläessänsä.

І отож, як котрий чоловік їсть та п'є і в усім своїм труді радіє добром, це дар Божий!

Mutta jokaiselle ihmiselle on sekin, että hän syö ja juo ja nauttii hyvää kaiken vaivannäkönsä ohessa, Jumalan lahja.

Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, до того не можна нічого додати, і з того не можна нічого відняти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!

Minä tulin tietämään, että kaikki, mitä Jumala tekee, pysyy iäti. Ei ole siihen lisäämistä eikä siitä vähentämistä. Ja Jumala on sen niin tehnyt, että häntä peljättäisiin.

Що є, то було вже воно, і що статися має було вже, бо минуле відновлює Бог!

Mitä nyt on, sitä on ollut jo ennenkin; ja mitä vasta on oleva, sitä on ollut jo ennenkin. Jumala etsii jälleen sen, mikä on mennyttä.

І я бачив під сонцем іще: місце суду, а в нім беззаконня, і місце правди, у ньому ж неправда...

Vielä minä näin auringon alla oikeuspaikan, ja siinä oli vääryys, ja vanhurskauden paikan, ja siinä oli vääryys.

Я сказав був у серці своєму: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там діло.

Minä sanoin sydämessäni: Vanhurskaan ja väärän tuomitsee Jumala, sillä siellä on jokaisella asialla ja jokaisella teolla aikansa.

Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі,

Minä sanoin sydämessäni: Ihmislasten tähden se niin on, jotta Jumala heitä koettelisi ja he tulisivat näkemään että he omassa olossaan ovat eläimiä.

бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!...

Sillä ihmislasten käy niinkuin eläintenkin; sama on kumpienkin kohtalo. Niinkuin toiset kuolevat, niin toisetkin kuolevat; yhtäläinen henki on kaikilla. Ihmisillä ei ole mitään etua eläinten edellä, sillä kaikki on turhuutta.

Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху...

Kaikki menee samaan paikkaan. Kaikki on tomusta tullut, ja kaikki palajaa tomuun.

Хто те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?

Kuka tietää ihmisen hengestä, kohoaako se ylös, ja eläimen hengestä, vajoaako se alas maahan?

І я бачив, нема чоловікові кращого, як ділами своїми радіти, бо це доля його! Бо хто поведе його глянути, що буде по ньому?...

Niin minä tulin näkemään, että ei ole mitään parempaa, kuin että ihminen iloitsee teoistansa, sillä se on hänen osansa. Sillä kuka tuo hänet takaisin näkemään iloksensa sitä, mikä tulee hänen jälkeensä?