Psalms 50

Псалом Асафів. Прорік Бог над Богами Господь, і землю покликав від схід сонця і аж до заходу його.

(En salme af Asaf.) Gud, Gud HERREN talede og stævnede Jorden hid fra Sol i Opgang til Sol i Bjærge;

із Сіону, корони краси, Бог явився в промінні!

fra Zion, Skønhedens Krone, viste Gud sig i Stråleglans

Приходить наш Бог, і не буде мовчати: палючий огонь перед Ним, а круг Нього все буриться сильно!

vor Gud komme og tie ikke! - Foran ham gik fortærende Ild, omkring ham rasede Storm;

Він покличе згори небеса, і землю народ Свій судити:

han stævnede Himlen deroppe hid og Jorden for at dømme sit Folk:

Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною.

"Saml mig mine fromme, der sluttede Pagt med mig ved Ofre!"

і небеса звістять правду Його, що Бог Він суддя. Села.

Og Himlen forkyndte hans Retfærd, at Gud er den, der dømmer. Sela.

Слухай же ти, Мій народе, бо буду ось Я говорити, ізраїлеві, і буду свідчить на тебе: Бог, Бог твій Я!

Hør, mit Folk, jeg vil tale, Israel, jeg vil vidne imod dig, Gud, din Gud er jeg!

Я буду картати тебе не за жертви твої, бо все передо Мною твої цілопалення,

Jeg laster dig ikke for dine Slagtofre, dine Brændofre har jeg jo stadig for Øje;

не візьму Я бичка з твого дому, ні козлів із кошар твоїх,

jeg tager ej Tyre fra dit Hus eller Bukke fra dine Stalde;

бо належить Мені вся лісна звірина та худоба із тисячі гір,

thi mig tilhører alt Skovens Vildt, Dyrene på de tusinde Bjerge;

Я знаю все птаство гірське, і звір польовий при Мені!

jeg kender alle Bjergenes Fugle, har rede på Markens Vrimmel.

Якби був Я голодний, тобі б не сказав, бо Моя вся вселенна й усе, що на ній!

Om jeg hungred, jeg sagde det ikke til dig, thi mit er Jorderig og dets Fylde!

Чи Я м'ясо бичків споживаю, і чи п'ю кров козлів?

Mon jeg æder Tyres Kød eller drikker Bukkes Blod?

Принось Богові в жертву подяку, і виконуй свої обітниці Всевишньому,

Lovsang skal du ofre til Gud og holde den Højeste dine Løfter.

і до Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!

Og kald på mig på Nødens Dag; jeg vil udfri dig, og du skal ære mig,

А до грішника Бог промовляє: Чого про устави Мої розповідаєш, і чого заповіта Мого на устах своїх носиш?

Men til Den gudløse siger Gud: Hvi regner du op mine Bud og fører min Pagt i Munden,

Ти ж науку зненавидів, і поза себе слова Мої викинув.

når du dog hader Tugt og kaster mine Ord bag din Ryg?

Як ти злодія бачив, то бігав із ним, і з перелюбниками накладав.

Ser du en Tyv, slår du Følge med ham, med Horkarle bolder du til,

Свої уста пускаєш на зло, і язик твій оману плете.

slipper Munden løs med ondt, din Tunge bærer på Svig.

Ти сидиш, проти брата свого наговорюєш, поголоски пускаєш про сина своєї матері...

Du sidder og skænder din Broder, bagtaler din Moders Søn;

Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти думав, що Я такий самий, як ти. Тому буду картати тебе, і виложу все перед очі твої!

det gør du, og jeg skulde tie, og du skulde tænke, jeg er som du! Revse dig vil jeg og gøre dig det klart.

Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопив, бо не буде кому рятувати!

Mærk jer det, I, som glemmer Gud, at jeg ikke skal rive jer redningsløst sønder.

Хто жертву подяки приносить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважає, Боже спасіння йому покажу!

Den, der ofrer Taksigelse, ærer mig; den, der agter på Vejen, lader jeg se Guds Frelse.