Ecclesiastes 3

Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом:

Alt har sin stund og hver en Ting under Himmelen sin Tid:

час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене,

Tid til at fødes og Tid til at dø, Tid til at plante og Tid til at rydde,

час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,

Tid til at dræbe og Tid til at læge, Tid til at nedrive og Tid til at opbygge,

час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати,

Tid til at græde og Tid til at le, Tid til at sørge og Tid til at danse,

час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів,

Tid til at kaste Sten, og Tid til at sanke Sten, Tid til at favne og Tid til ikke at favne,

час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати,

Tid til at søge og Tid til at miste, Tid til at gemme og Tid til at bortkaste,

час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,

Tid til at flænge og Tid til at sy, Tid til at tie og Tid til at tale,

час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру!

Tid til at elske og Tid til at hade, Tid til Krig og Tid til Fred.

Яка користь трудящому в тім, над чим трудиться він?

Hvad Løn for sin Flid har da den, der arbejder?

Я бачив роботу, що Бог був дав людським синам, щоб трудились над нею,

Jeg så det Slid, som Gud har givet Menneskens Børn at slide med.

усе Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця...

Alt har han skabt smukt til rette Tid; også Evigheden har han lagt i deres Hjerte, dog således at Menneskene hverken fatter det første eller det sidste af, hvad Gud har virket.

Я знаю, немає нічого в них кращого, як тільки радіти й робити добро у своєму житті.

Jeg skønnede, at der ikke gives noget andet Gode for dem end at glæde sig og have det godt, sålænge de lever.

І отож, як котрий чоловік їсть та п'є і в усім своїм труді радіє добром, це дар Божий!

Dog også det at spise og drikke og nyde det gode under al sin Flid er for hvert Menneske en Guds Gave.

Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, до того не можна нічого додати, і з того не можна нічого відняти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!

Jeg skønnede, at alt, hvad Gud virker, bliver evindelig, uden at noget kan føjes til eller tages fra; og således har Gud gjort det, for at man skal frygte for hans Åsyn.

Що є, то було вже воно, і що статися має було вже, бо минуле відновлює Бог!

Hvad der sker, var allerede, og hvad der skal ske, har allerede været; Gud leder det svundne op.

І я бачив під сонцем іще: місце суду, а в нім беззаконня, і місце правди, у ньому ж неправда...

Fremdeles så jeg under Solen, at Gudløshed var på Rettens Sted og Gudløshed på Retfærds Sted.

Я сказав був у серці своєму: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там діло.

Jeg sagde ved mig selv: "Den retfærdige og den gudløse dømmer Gud; thi for hver en Ting og hver en Idræt har han fastsat en Tid.

Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі,

Jeg sagde ved mig selv: "Det er for Menneskenes Skyld, for at Gud kan prøve dem, og for at de selv kan se, at de er Dyr:"

бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!...

Thi Menneskers og Dyrs Skæbne er ens; som den ene dør, dør den anden, og en og samme Ånd har de alle; Mennesket har intet forud for Dyrene, thi alt er Tomhed.

Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху...

Alle går sammesteds hen, alle blev til af Muld, og alle vender tilbage til Mulden.

Хто те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?

Hvo ved, om Menneskenes Ånd stiger opad, og om Dyrenes Ånd farer nedad til Jorden?

І я бачив, нема чоловікові кращого, як ділами своїми радіти, бо це доля його! Бо хто поведе його глянути, що буде по ньому?...

Således indså jeg, at intet er bedre for Mennesket end at glæde sig ved sin Gerning, thi det er hans Del; thi hvo kan bringe ham så vidt, at han kan se, hvad der kommer efter hans Død?