Ecclesiastes 3

Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом:

Sve ima svoje doba i svaki posao pod nebom svoje vrijeme.

час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене,

Vrijeme rađanja i vrijeme umiranja; vrijeme sađenja i vrijeme čupanja posađenog.

час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,

Vrijeme ubijanja i vrijeme liječenja; vrijeme rušenja i vrijeme građenja.

час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати,

Vrijeme plača i vrijeme smijeha; vrijeme tugovanja i vrijeme plesanja.

час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів,

Vrijeme bacanja kamenja i vrijeme sabiranja kamenja; vrijeme grljenja i vrijeme kad se ostavlja grljenje.

час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати,

Vrijeme traženja i vrijeme gubljenja; vrijeme čuvanja i vrijeme odbacivanja.

час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,

Vrijeme deranja i vrijeme š§ijenja; vrijeme šutnje i vrijeme govorenja.

час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру!

Vrijeme ljubljenja i vrijeme mržnje; vrijeme rata i vrijeme mira.

Яка користь трудящому в тім, над чим трудиться він?

Koja je posleniku korist od njegovih napora?

Я бачив роботу, що Бог був дав людським синам, щоб трудились над нею,

Razmišljam o mučnoj zadaći što je Bog zadade sinovima ljudskim.

усе Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця...

Sve što on čini prikladno je u svoje vrijeme; ali iako je dopustio čovjeku uvid u vjekove, čovjek ne može dokučiti djela koja Boga čini od početka do kraja.

Я знаю, немає нічого в них кращого, як тільки радіти й робити добро у своєму житті.

Znam da nije druge sreće čovjeku osim da se veseli i čini dobro za svojega života.

І отож, як котрий чоловік їсть та п'є і в усім своїм труді радіє добром, це дар Божий!

I kad čovjek jede i pije i uživa u svojem radu, i to je Božji dar.

Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, до того не можна нічого додати, і з того не можна нічого відняти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!

I znam da sve što Bog čini, čini za stalno. Tome se ništa dodati ne može niti mu se može oduzeti; a Bog čini tako da ga se boje.

Що є, то було вже воно, і що статися має було вже, бо минуле відновлює Бог!

Što biva, već bijaše, i što će biti, već je bilo; a Bog obnavlja što je prohujalo.

І я бачив під сонцем іще: місце суду, а в нім беззаконня, і місце правди, у ньому ж неправда...

Još vidim kako pod suncem umjesto pravice vlada nepravda i umjesto pravednika zločinac.

Я сказав був у серці своєму: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там діло.

Zato rekoh u sebi: "Bog će suditi i pravedniku i zločincu, jer ovdje ima vrijeme za svaku namjeru i čin."

Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі,

Još rekoh u sebi: "Ljudi se ponašaju tako da Bog može pokazati kakvi su uistinu, da su jedni drugima poput zvijeri."

бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!...

Jer zaista, kob ljudi i zvijeri jedna je te ista. Kako ginu oni, tako ginu i one; i dišu jednakim dahom, i čovjek ničim ne nadmašuje zvijer, jer sve je ispraznost.

Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху...

I jedni i drugi odlaze na isto mjesto; svi su postali od praha i u prah se vraćaju.

Хто те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?

Tko zna da li dah ljudski uzlazi gore, a dah zvijeri silazi dolje k zemlji?

І я бачив, нема чоловікові кращого, як ділами своїми радіти, бо це доля його! Бо хто поведе його глянути, що буде по ньому?...

Uviđam da čovjeku druge sreće nema osim radosti u svome djelu, jer to je ljudska sudbina. A tko će ga dovesti do toga da dozna što će biti poslije njega?