I Corinthians 4

Нехай кожен нас так уважає, якби служителів Христових і доморядників Божих таємниць;

Tako, neka nas svatko smatra službenicima Kristovim i upraviteljima otajstava Božjih.

а що ще шукається в доморядниках, щоб кожен був знайдений вірним.

A od upravitelja iziskuje se napokon da budu vjerni.

А для мене то найменше, щоб судили мене ви чи суд людський, бо я й сам не суджу себе.

Meni pak nije nimalo do toga da me sudite vi ili bilo koji ljudski sud; a ni ja sam sebe ne sudim.

Я бо проти себе нічого не знаю, але цим не виправдуюсь; Той же, Хто судить мене, то Господь.

Doista, ničega sebi nisam svjestan, no time nisam opravdan: moj je sudac Gospodin.

Тому не судіть передчасно нічого, аж поки не прийде Господь, що й висвітлить таємниці темряви та виявить задуми сердець, і тоді кожному буде похвала від Бога.

Zato ne sudite ništa prije vremena dok ne dođe Gospodin koji će iznijeti na vidjelo što je sakriveno u tami i razotkriti nakane srdaca. I tada će svatko primiti pohvalu od Boga.

Оце ж усе, браття, приклав я до себе й Аполлоса ради вас, щоб від нас ви навчилися думати не більш, як написано, щоб ви не чванились один за одним перед іншим.

Time, braćo, smjerah na sebe i Apolona radi vas: da na nama naučite onu "Ne preko onoga što je pisano" te se ne nadimate jednim protiv drugoga.

Хто бо тебе вирізняє? Що ти маєш, чого б ти не взяв? А коли ж бо ти взяв, чого чванишся, ніби не взяв?

Ta tko tebi daje prednost? Što imaš da nisi primio? Ako si primio, što se hvastaš kao da nisi primio?

Ви вже нагодовані, ви вже збагатилися, без нас ви царюєте. І коли б то ви стали царювати, щоб і ми царювали з вами!

Već ste siti, već se obogatiste, bez nas se zakraljiste! Kamo sreće da se zakraljiste da i mi s vama zajedno kraljujemo!

Бо я думаю, що Бог нас, апостолів, поставив за найостанніших, мов на смерть засуджених, бо ми стали дивовищем світові, і Анголам, і людям.

Jer Bog je, čini mi se, nas apostole prikazao posljednje, kao na smrt osuđene, jer postali smo prizor svijetu, i anđelima, i ljudima -

Ми нерозумні Христа ради, а ви мудрі в Христі; ми слабі, ви ж міцні; ви славні, а ми безчесні!

mi ludi poradi Krista, vi mudri u Kristu; mi slabi, vi jaki; vi čašćeni, mi prezreni;

Ми до цього часу і голодуємо, і прагнемо, і нагі ми, і катовані, і тиняємось,

sve do ovoga časa i gladujemo, i žeđamo, i goli smo, i pljuskaju nas, i beskućnici smo,

і трудимось, працюючи своїми руками. Коли нас лихословлять, ми благословляємо; як нас переслідують, ми терпимо;

i patimo se radeći svojim rukama. Proklinjani blagoslivljamo, proganjani ustrajavamo,

як лають, ми молимось; ми стали, як сміття те для світу, аж досі ми всім, як ті викидки!

pogrđivani tješimo. Kao smeće svijeta postasmo, svačiji izmet sve do sada.

Не пишу це для того, щоб вас осоромити, але остерігаю, як своїх любих дітей.

Ne pišem ovoga da vas postidim, nego da vas kao ljubljenu svoju djecu urazumim.

Бо хоч би ви мали десять тисяч наставників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Євангелію...

Jer da imate u Kristu i deset tisuća učitelja, ipak ne biste imali više otaca. Ta u Kristu Isusu po evanđelju ja vas rodih!

Тож благаю я вас: будьте наслідувачами мене!

Zaklinjem vas, dakle: nasljedovatelji moji budite.

Для цього послав я до вас Тимофія, що для мене улюблений і вірний син у Господі, він вам нагадає шляхи мої в Христі Ісусі, як навчаю я скрізь у кожній Церкві.

Zato upravo poslah k vama Timoteja, koji mi je dijete ljubljeno i vjerno u Gospodinu, da vas podsjeti na naputke moje, u Kristu, kako posvuda u svakoj crkvi učim.

Деякі згорділи, так немов би не мав я прийти до вас.

Neki se uzniješe kao da ja neću doći k vama.

Та небавом прийду до вас, як захоче Господь, і пізнаю не слово згорділих, але силу.

Ipak, eto me ubrzo k vama, ako Gospodin htjedne, i rasudit ću ne riječi onih nadutih, nego krepost.

Бо Царство Боже не в слові, а в силі.

Ta nije u riječi kraljevstvo Božje, nego u kreposti.

Чого хочете? Чи прийти до вас з києм, чи з любов'ю та з духом лагідности?

Što želite? Da k vama dođem sa šibom ili s ljubavlju i duhom blagosti?