Psalms 58

Для дириґетна хору. На спів: „Не вигуби". Золотий псалом Давидів.

أَحَقًّا بِالْحَقِّ الأَخْرَسِ تَتَكَلَّمُونَ، بِالْمُسْتَقِيمَاتِ تَقْضُونَ يَا بَنِي آدَمَ؟

Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи людських синів слушно судите?

بَلْ بِالْقَلْبِ تَعْمَلُونَ شُرُورًا فِي الأَرْضِ ظُلْمَ أَيْدِيكُمْ تَزِنُونَ.

Отже, у серці ви чините кривди, дорогу насильства рук ваших торуєте ви на землі.

زَاغَ الأَشْرَارُ مِنَ الرَّحِمِ. ضَلُّوا مِنَ الْبَطْنِ، مُتَكَلِّمِينَ كَذِبًا.

Від лоня ще матернього вже віддалені несправедливі, з утроби ще матерньої заблудилися неправдомовці,

لَهُمْ حُمَةٌ مِثْلُ حُمَةِ الْحَيَّةِ. مِثْلُ الصِّلِّ الأَصَمِّ يَسُدُّ أُذُنَهُ،

їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуляє,

الَّذِي لاَ يَسْتَمِعُ إِلَى صَوْتِ الْحُوَاةِ الرَّاقِينَ رُقَى حَكِيمٍ.

що не слухає голосу заклиначів, чарівника, в чарах вправного!

اَللَّهُمَّ، كَسِّرْ أَسْنَانَهُمْ فِي أَفْوَاهِهِمِ. اهْشِمْ أَضْرَاسَ الأَشْبَالِ يَا رَبُّ.

Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх устах, левчукам розбий, Господи, щелепи,

لِيَذُوبُوا كَالْمَاءِ، لِيَذْهَبُوا. إِذَا فَوَّقَ سِهَامَهُ فَلْتَنْبُ.

нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтікається, хай пов'януть вони, як трава по дорозі,

كَمَا يَذُوبُ الْحَلَزُونُ مَاشِيًا. مِثْلَ سِقْطِ الْمَرْأَةِ لاَ يُعَايِنُوا الشَّمْسَ.

бодай стали, немов той слимак, що в своїй слизоті розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки!

قَبْلَ أَنْ تَشْعُرَ قُدُورُكُمْ بِالشَّوْكِ، نِيئًا أَوْ مَحْرُوقًا، يَجْرُفُهُمْ.

Поки почують тернину запалену ваші горшки, нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спалену!

يَفْرَحُ الصِّدِّيقُ إِذَا رَأَى النَّقْمَةَ. يَغْسِلُ خُطُواتِهِ بِدَمِ الشِّرِّيرِ.

А праведний тішитись буде, бо помсту побачить, у крові безбожного стопи свої він обмиє! і скаже людина: Поправді є плід справедливому, справді є Бог, суддя на землі!

وَيَقُولُ الإِنْسَانُ: «إِنَّ لِلصِّدِّيقِ ثَمَرًا. إِنَّهُ يُوجَدُ إِلهٌ قَاضٍ فِي الأَرْضِ»