II Corinthians 2

A postanowiłem to u siebie, abym znowu nie przyszedł z zasmuceniem do was.

А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку.

Bo jeźlibym ja was zasmucił, i któż jest, co by mię rozweselił, tylko ten, który jest przez mię zasmucony?

Бо коли я засмучую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмутив?

A tomci wam napisał, abym przyszedłszy, nie miał smutku z tych, z których miałbym się weselić; pewien będąc o was wszystkich, że radość moję wszyscy za swoję macie.

І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися належало, про всіх вас бувши певний, що радість моя то радість усіх вас!

2:4

Albowiem z wielkiego ucisku i utrapienia serca, i z wielą łez pisałem wam, nie żebyście mieli być zasmuceni, ale żebyście miłość poznali, którą nader obficie mam przeciwko wam.

Бо з великого горя та з туги сердечної я написав вам з рясними слізьми не на те, щоб були ви засмучені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас!

2:5

Jeźli tedy kto zasmucił, nie mnieć zasmucił, ale poniekąd (abym go nie obciążył), was wszystkich.

А як хто засмутив, не мене засмутив, а почасти щоб не пригнітити і всіх вас.

2:6

Dosyćci ma taki na zgromieniu tem, które się stało od wielu,

Досить такому карання того, що від багатьох,

2:7

Tak iż przeciwnym obyczajem, inaczej byście mu odpuścić mieli i onego pocieszyć, by snać zbytni smutek takiego nie pożarł.

через те навпаки, краще простити й потішити, щоб смуток великий його не пожер.

2:8

Przetoż proszę was, abyście miłość przeciwko niemu utwierdzili,

Через те вас благаю: зміцніть до нього любов!

2:9

Albowiem i dlategom był napisał, abym doświadczenia waszego doznał, jeźliże we wszystkiem posłuszni jesteście.

Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш досвід, чи в усім ви слухняні.