Mark 12

And he began to speak unto them by parables. A certain man planted a vineyard, and set an hedge about it, and digged a place for the winefat, and built a tower, and let it out to husbandmen, and went into a far country.

І почав Він у притчах до них промовляти: Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.

And at the season he sent to the husbandmen a servant, that he might receive from the husbandmen of the fruit of the vineyard.

А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарів.

And they caught him, and beat him, and sent him away empty.

Та вони схопили його та й побили, і відіслали ні з чим.

And again he sent unto them another servant; and at him they cast stones, and wounded him in the head, and sent him away shamefully handled.

І знову послав він до них раба іншого, та й того вони зранили в голову та зневажили.

And again he sent another; and him they killed, and many others; beating some, and killing some.

Тоді вислав він іншого, і того вони вбили. І багатьох іще інших, набили одних, а одних повбивали.

Having yet therefore one son, his wellbeloved, he sent him also last unto them, saying, They will reverence my son.

І він мав ще одного, сина улюбленого. Наостанок послав і того він до них і сказав: Посоромляться сина мого!

But those husbandmen said among themselves, This is the heir; come, let us kill him, and the inheritance shall be ours.

А ті винарі міркували собі: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і нашою спадщина буде!

And they took him, and killed him, and cast him out of the vineyard.

І вони схопили його та й убили, і викинули його за виноградник...

What shall therefore the lord of the vineyard do? he will come and destroy the husbandmen, and will give the vineyard unto others.

Отож, що пан виноградника зробить? Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.

And have ye not read this scripture; The stone which the builders rejected is become the head of the corner:

Чи ви не читали в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

This was the Lord's doing, and it is marvellous in our eyes?

Від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших.

And they sought to lay hold on him, but feared the people: for they knew that he had spoken the parable against them: and they left him, and went their way.

І шукали Його, щоб схопити, але побоялись народу. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю притчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.

And they send unto him certain of the Pharisees and of the Herodians, to catch him in his words.

І вони вислали деяких із фарисеїв та іродіянів до Нього, щоб зловити на слові Його.

And when they were come, they say unto him, Master, we know that thou art true, and carest for no man: for thou regardest not the person of men, but teachest the way of God in truth: Is it lawful to give tribute to Cæsar, or not?

Ті ж прийшли та й говорять Йому: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсім ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?

Shall we give, or shall we not give? But he, knowing their hypocrisy, said unto them, Why tempt ye me? bring me a penny, that I may see it.

А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: Чого ви Мене випробовуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити.

And they brought it. And he saith unto them, Whose is this image and superscription? And they said unto him, Cæsar's.

І принесли вони. А Він каже до них: Чий це образ і напис? Ті ж Йому відказали: Кесарів.

And Jesus answering said unto them, Render to Cæsar the things that are Cæsar's, and to God the things that are God's. And they marvelled at him.

Ісус тоді каже в відповідь їм: Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже! І дивувалися з Нього вони...

Then come unto him the Sadducees, which say there is no resurrection; and they asked him, saying,

І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його та сказали:

Master, Moses wrote unto us, If a man's brother die, and leave his wife behind him, and leave no children, that his brother should take his wife, and raise up seed unto his brother.

Учителю, Мойсей написав нам: Як помре кому брат, і полишить дружину, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружину його, та й відновить насіння для брата свого.

Now there were seven brethren: and the first took a wife, and dying left no seed.

Було сім братів. І перший взяв дружину й умер, не лишивши дітей.

And the second took her, and died, neither left he any seed: and the third likewise.

Другий теж її взяв та й помер, і він не лишив дітей. Так само і третій.

And the seven had her, and left no seed: last of all the woman died also.

І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.

In the resurrection therefore, when they shall rise, whose wife shall she be of them? for the seven had her to wife.

А в воскресенні, як воскреснуть вони, то котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

And Jesus answering said unto them, Do ye not therefore err, because ye know not the scriptures, neither the power of God?

Ісус їм відказав: Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писання, ані Божої сили?

For when they shall rise from the dead, they neither marry, nor are given in marriage; but are as the angels which are in heaven.

Бо як із мертвих воскреснуть, то не будуть женитись, ані заміж виходити, але будуть, немов Анголи ті на небі.

And as touching the dead, that they rise: have ye not read in the book of Moses, how in the bush God spake unto him, saying, I am the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob?

Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як при кущі сказав йому Бог, промовляючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів,

He is not the God of the dead, but the God of the living: ye therefore do greatly err.

Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь дуже.

And one of the scribes came, and having heard them reasoning together, and perceiving that he had answered them well, asked him, Which is the first commandment of all?

А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: Котра заповідь перша з усіх?

And Jesus answered him, The first of all the commandments is, Hear, O Israel; The Lord our God is one Lord:

Ісус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог Бог єдиний.

And thou shalt love the Lord thy God with all thy heart, and with all thy soul, and with all thy mind, and with all thy strength: this is the first commandment.

І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша!

And the second is like, namely this, Thou shalt love thy neighbour as thyself. There is none other commandment greater than these.

А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!

And the scribe said unto him, Well, Master, thou hast said the truth: for there is one God; and there is none other but he:

І сказав Йому книжник: Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що Один Він, і нема іншого, окрім Нього,

And to love him with all the heart, and with all the understanding, and with all the soul, and with all the strength, and to love his neighbour as himself, is more than all whole burnt offerings and sacrifices.

і що Любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і з цілої сили, і що Любити свого ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви!

And when Jesus saw that he answered discreetly, he said unto him, Thou art not far from the kingdom of God. And no man after that durst ask him any question.

Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: Ти недалеко від Божого Царства! І ніхто не насмілювався вже питати Його.

And Jesus answered and said, while he taught in the temple, How say the scribes that Christ is the Son of David?

Потому Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: Як то книжники кажуть, що ніби Христос син Давидів?

For David himself said by the Holy Ghost, The LORD said to my Lord, Sit thou on my right hand, till I make thine enemies thy footstool.

Адже той Давид Святим Духом сказав: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

David therefore himself calleth him Lord; and whence is he then his son? And the common people heard him gladly.

Сам Давид Його Господом зве, як же Він йому син? І багато людей залюбки Його слухали.

And he said unto them in his doctrine, Beware of the scribes, which love to go in long clothing, and love salutations in the marketplaces,

Він же казав у науці Своїй: Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах проходжуватись, і привіти на ринках,

And the chief seats in the synagogues, and the uppermost rooms at feasts:

і перші лавки в синагогах, і перші місця на прийняттях,

Which devour widows' houses, and for a pretence make long prayers: these shall receive greater damnation.

що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!

And Jesus sat over against the treasury, and beheld how the people cast money into the treasury: and many that were rich cast in much.

І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато.

And there came a certain poor widow, and she threw in two mites, which make a farthing.

І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш.

And he called unto him his disciples, and saith unto them, Verily I say unto you, That this poor widow hath cast more in, than all they which have cast into the treasury:

І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.

For all they did cast in of their abundance; but she of her want did cast in all that she had, even all her living.

Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь...