Ecclesiastes 3

Všeliká věc má jistý čas, a každé předsevzetí pod nebem svou chvíli.

Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом:

Jest čas rození i čas umírání, čas sázení a čas vykopání, což vsazeno bývá;

час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене,

Čas mordování a čas hojení, čas boření a čas stavení;

час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,

Čas pláče a čas smíchu, čas smutku a čas proskakování;

час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати,

Čas rozmítání kamení a čas shromažďování kamení, čas objímání a čas vzdálení se od objímání;

час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів,

Čas hledání a čas ztracení, čas chování a čas zavržení;

час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати,

Čas roztrhování a čas sšívání, čas mlčení a čas mluvení;

час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,

Čas milování a čas nenávidění, čas boje a čas pokoje.

час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру!

Co tedy má ten, kdo práci vede, z toho, o čemž pracuje?

Яка користь трудящому в тім, над чим трудиться він?

Viděl jsem zaměstknání, kteréž dal Bůh synům lidským, aby se jím trápili.

Я бачив роботу, що Бог був дав людським синам, щоб трудились над нею,

Sám všecko činí ušlechtile časem svým, nýbrž i žádost světa dal v srdce jejich, aby nestihal člověk díla toho, kteréž dělá Bůh, ani počátku ani konce.

усе Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця...

Odtud seznávám, že nic lepšího nemají, než aby se veselili, a činili dobře v životě svém,

Я знаю, немає нічого в них кращого, як тільки радіти й робити добро у своєму житті.

Ač i to, když všeliký člověk jí a pije, a užívá dobrých věcí ze všelijaké práce své, jest dar Boží.

І отож, як котрий чоловік їсть та п'є і в усім своїм труді радіє добром, це дар Божий!

Znám, že cožkoli činí Bůh, to trvá na věky; nemůže se k tomu nic přidati, ani od toho co odjíti. A činí to Bůh, aby se báli oblíčeje jeho.

Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, до того не можна нічого додати, і з того не можна нічого відняти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!

To, což bylo, i nyní jest, a což bude, již bylo; nebo Bůh obnovuje to, což pominulo.

Що є, то було вже воно, і що статися має було вже, бо минуле відновлює Бог!

Přesto viděl jsem ještě pod sluncem na místě soudu bezbožnost, a na místě spravedlnosti nespravedlnost.

І я бачив під сонцем іще: місце суду, а в нім беззаконня, і місце правди, у ньому ж неправда...

I řekl jsem v srdci svém: Budeť Bůh spravedlivého i bezbožného souditi; nebo tam bude čas každému předsevzetí i každému skutku.

Я сказав був у серці своєму: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там діло.

Řekl jsem v srdci svém o způsobu synů lidských, že jim ukázal Bůh, aby viděli, že jsou podobni hovadům.

Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі,

Případnost synů lidských a případnost hovad jest případnost jednostejná. Jakož umírá ono, tak umírá i on, a dýchání jednostejné všickni mají, aniž co napřed má člověk před hovadem; nebo všecko jest marnost.

бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!...

Obé to jde k místu jednomu; obé jest z prachu, obé také zase navracuje se do prachu.

Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху...

Kdo to zná, že duch synů lidských vstupuje zhůru, a duch hovadí že sstupuje pod zemi?

Хто те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?

Protož spatřil jsem, že nic není lepšího, než veseliti se člověku v skutcích svých, poněvadž to jest podíl jeho. Nebo kdo jej k tomu přivede, aby poznati mohl to, což jest budoucího po něm?

І я бачив, нема чоловікові кращого, як ділами своїми радіти, бо це доля його! Бо хто поведе його глянути, що буде по ньому?...