Ecclesiastes 1

在耶路撒冷作王、大卫的儿子、传道者的言语。
Книга Проповідника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.
传道者说:虚空的虚空,虚空的虚空,凡事都是虚空。
Наймарніша марнота, сказав Проповідник, наймарніша марнота, марнота усе!
人一切的劳碌,就是他在日光之下的劳碌,有什么益处呢?
Яка користь людині в усім її труді, який вона робить під сонцем?
一代过去,一代又来,地却永远长存。
Покоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть!
日头出来,日头落下,急归所出之地。
І сонечко сходить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого, де сходить воно.
风往南刮,又向北转,不住地旋转,而且返回转行原道。
Віє вітер на південь, і на північ вертається, крутиться, крутиться він та й іде, і на круг свій вертається вітер...
江河都往海里流,海却不满;江河从何处流,仍归还何处。
Всі потоки до моря пливуть, але море воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки вони повертаються, щоб знову плисти!
万事令人厌烦(或译:万物满有困乏),人不能说尽。眼看,看不饱;耳听,听不足。
Повні труду всі речі, людина сказати всього не потрапить! Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо...
已有的事后必再有;已行的事后必再行。日光之下并无新事。
Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...
岂有一件事人能指著说这是新的?哪知,在我们以前的世代早已有了。
Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!
已过的世代,无人记念;将来的世代,后来的人也不记念。
Нема згадки про перше, а також про наступне, що буде, про них згадки не буде між тими, що будуть потому...
我传道者在耶路撒冷作过以色列的王。
Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.
我专心用智慧寻求、查究天下所做的一切事,乃知 神叫世人所经练的是极重的劳苦。
І поклав я на серце своє, щоб шукати й досліджувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка, яку дав Бог для людських синів, щоб мозолитись нею.
我见日光之下所做的一切事,都是虚空,都是捕风。
Я бачив усі справи, що чинились під сонцем: й ось усе це марнота та ловлення вітру!...
弯曲的,不能变直;缺少的,不能足数。
Покривленого не направиш, а неіснуючого не полічиш!
我心里议论说:我得了大智慧,胜过我以前在耶路撒冷的众人,而且我心中多经历智慧和知识的事。
Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до мене над Єрусалимом були. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.
我又专心察明智慧、狂妄,和愚昧,乃知这也是捕风。
І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безумство й глупоту, і збагнув я, що й це все то ловлення вітру!...
因为多有智慧,就多有愁烦;加增知识的,就加增忧伤。
Бо при многості мудрости множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль!...