James 3

nolite plures magistri fieri fratres mei scientes quoniam maius iudicium sumitis

Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший осуд приймемо.

in multis enim offendimus omnes si quis in verbo non offendit hic perfectus est vir potens etiam freno circumducere totum corpus

Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло.

si autem equorum frenos in ora mittimus ad consentiendum nobis et omne corpus illorum circumferimus

От і коням вкладаєм уздечки до рота, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо.

ecce et naves cum magnae sint et a ventis validis minentur circumferuntur a modico gubernaculo ubi impetus dirigentis voluerit

От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий.

ita et lingua modicum quidem membrum est et magna exultat ecce quantus ignis quam magnam silvam incendit

Так само й язик, малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса!

et lingua ignis est universitas iniquitatis lingua constituitur in membris nostris quae maculat totum corpus et inflammat rotam nativitatis nostrae inflammata a gehenna

І язик то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни.

omnis enim natura bestiarum et volucrum et serpentium etiam ceterorum domantur et domita sunt a natura humana

Бо всяка природа звірів і пташок, гадів і морських потвор приборкується, і приборкана буде природою людською,

linguam autem nullus hominum domare potest inquietum malum plena veneno mortifero

та не може ніхто із людей язика вгамувати, він зло безупинне, він повний отрути смертельної!

in ipsa benedicimus Dominum et Patrem et in ipsa maledicimus homines qui ad similitudinem Dei facti sunt

Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу.

ex ipso ore procedit benedictio et maledictio non oportet fratres mei haec ita fieri

Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було!

numquid fons de eodem foramine emanat dulcem et amaram aquam

Хіба з одного отвору виходить вода солодка й гірка?

numquid potest fratres mei ficus olivas facere aut vitis ficus sic neque salsa dulcem potest facere aquam

Хіба може, брати мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград фіґи? Солодка вода не тече з солонця.

quis sapiens et disciplinatus inter vos ostendat ex bona conversatione operationem suam in mansuetudine sapientiae

Хто мудрий і розумний між вами? Нехай він покаже діла свої в лагідній мудрості добрим поводженням!

quod si zelum amarum habetis et contentiones in cordibus vestris nolite gloriari et mendaces esse adversus veritatem

Коли ж гірку заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду,

non est ista sapientia desursum descendens sed terrena animalis diabolica

це не мудрість, що ніби зверху походить вона, але земна, тілесна та демонська.

ubi enim zelus et contentio ibi inconstantia et omne opus pravum

Бо де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ!

quae autem desursum est sapientia primum quidem pudica est deinde pacifica modesta suadibilis plena misericordia et fructibus bonis non iudicans sine simulatione

А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава.

fructus autem iustitiae in pace seminatur facientibus pacem

А плід правди сіється творцями миру.