Ecclesiastes 4

verti me ad alia et vidi calumnias quae sub sole geruntur et lacrimas innocentum et consolatorem neminem nec posse resistere eorum violentiae cunctorum auxilio destitutos

І знов я побачив всі утиски, що чинились під сонцем, і сльоза ось утискуваних, та немає для них потішителя, і насилля з руки, що їх гноблять, і немає для них потішителя...

et laudavi magis mortuos quam viventes

І я похвалив тих померлих, що давно повмирали, більш від живих, що живуть дотепер...

et feliciorem utroque iudicavi qui necdum natus est nec vidit mala quae sub sole fiunt

А краще від них від обох тій людині, що досі іще не була, що не бачила чину лихого, що робився під сонцем!

rursum contemplatus omnes labores hominum et industrias animadverti patere invidiae proximi et in hoc ergo vanitas et cura superflua est

І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного, і це все марнота та ловлення вітру!...

stultus conplicat manus suas et comedit carnes suas dicens

Нерозумний сидить, склавши руки свої, та жере своє тіло,

melior est pugillus cum requie quam plena utraque manus cum labore et adflictione animi

краща повна долоня спокою за повні дві жмені клопоту та за ловлення вітру!...

considerans repperi et aliam vanitatem sub sole

І знову я бачив марноту під сонцем:

unus est et secundum non habet non filium non fratrem et tamen laborare non cessat nec satiantur oculi eius divitiis nec recogitat dicens cui laboro et fraudo animam meam bonis in hoc quoque vanitas est et adflictio pessima

Буває самотній, і не має нікого він іншого, сина чи брата у нього нема, та немає кінця всьому зусиллю його, і не насититься око багатством його, і він не повість: Та для кого дбаю і позбавляю добра свою душу? Марнота й оце, і даремна робота воно...

melius ergo est duos simul esse quam unum habent enim emolumentum societatis suae

Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій,

si unus ceciderit ab altero fulcietur vae soli quia cum ruerit non habet sublevantem

і якби вони впали, підійме одне свого друга! Та горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його...

et si dormierint duo fovebuntur mutuo unus quomodo calefiet

Також коли вдвох покладуться, то тепло їм буде, а як же зогрітись одному?

et si quispiam praevaluerit contra unum duo resistent ei funiculus triplex difficile rumpitur

А коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього, і нитка потрійна не скоро пірветься!

melior est puer pauper et sapiens rege sene et stulto qui nescit providere in posterum

Ліпший убогий та мудрий юнак, аніж цар старий та нерозумний, що вже осторог не приймає,

quod et de carcere catenisque interdum quis egrediatur ad regnum et alius natus in regno inopia consumatur

бо виходить юнак і з в'язниці, щоб зацарювати, хоч у царстві своїм народивсь він убогим!

vidi cunctos viventes qui ambulant sub sole cum adulescente secundo qui consurgit pro eo

Я бачив усіх живих, що ходять під сонцем, на боці цього юнака, цього другого, що став він на місце його.

infinitus numerus est populi omnium qui fuerunt ante eum et qui postea futuri sunt non laetabuntur in eo sed et hoc vanitas et adflictio spiritus

Немає кінця всьому людові, всьому, що був перед ним, та й наступні не втішаться ним, бо й це теж марнота та ловлення вітру!... Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш, бо прийти, щоб послухати, це краще за жертву безглуздих, бо не знають нічого вони, окрім чинення зла!