Ecclesiastes 1

Книга Проповідника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.

verba Ecclesiastes filii David regis Hierusalem

Наймарніша марнота, сказав Проповідник, наймарніша марнота, марнота усе!

vanitas vanitatum dixit Ecclesiastes vanitas vanitatum omnia vanitas

Яка користь людині в усім її труді, який вона робить під сонцем?

quid habet amplius homo de universo labore suo quod laborat sub sole

Покоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть!

generatio praeterit et generatio advenit terra vero in aeternum stat

І сонечко сходить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого, де сходить воно.

oritur sol et occidit et ad locum suum revertitur ibique renascens

Віє вітер на південь, і на північ вертається, крутиться, крутиться він та й іде, і на круг свій вертається вітер...

gyrat per meridiem et flectitur ad aquilonem lustrans universa circuitu pergit spiritus et in circulos suos regreditur

Всі потоки до моря пливуть, але море воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки вони повертаються, щоб знову плисти!

omnia flumina intrant mare et mare non redundat ad locum unde exeunt flumina revertuntur ut iterum fluant

Повні труду всі речі, людина сказати всього не потрапить! Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо...

cunctae res difficiles non potest eas homo explicare sermone non saturatur oculus visu nec auris impletur auditu

Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...

quid est quod fuit ipsum quod futurum est quid est quod factum est ipsum quod fiendum est

Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!

nihil sub sole novum nec valet quisquam dicere ecce hoc recens est iam enim praecessit in saeculis quae fuerunt ante nos

Нема згадки про перше, а також про наступне, що буде, про них згадки не буде між тими, що будуть потому...

non est priorum memoria sed nec eorum quidem quae postea futura sunt erit recordatio apud eos qui futuri sunt in novissimo

Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.

ego Ecclesiastes fui rex Israhel in Hierusalem

І поклав я на серце своє, щоб шукати й досліджувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка, яку дав Бог для людських синів, щоб мозолитись нею.

et proposui in animo meo quaerere et investigare sapienter de omnibus quae fiunt sub sole hanc occupationem pessimam dedit Deus filiis hominum ut occuparentur in ea

Я бачив усі справи, що чинились під сонцем: й ось усе це марнота та ловлення вітру!...

vidi quae fiunt cuncta sub sole et ecce universa vanitas et adflictio spiritus

Покривленого не направиш, а неіснуючого не полічиш!

perversi difficile corriguntur et stultorum infinitus est numerus

Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до мене над Єрусалимом були. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.

locutus sum in corde meo dicens ecce magnus effectus sum et praecessi sapientia omnes qui fuerunt ante me in Hierusalem et mens mea contemplata est multa sapienter et didicit

І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безумство й глупоту, і збагнув я, що й це все то ловлення вітру!...

dedique cor meum ut scirem prudentiam atque doctrinam erroresque et stultitiam et agnovi quod in his quoque esset labor et adflictio spiritus

Бо при многості мудрости множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль!...

eo quod in multa sapientia multa sit indignatio et qui addit scientiam addat et laborem