Ecclesiastes 1

Книга Проповідника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.

Lời của người truyền đạo, con trai của Ða-vít, vua tại Giê-ru-sa-lem.

Наймарніша марнота, сказав Проповідник, наймарніша марнота, марнота усе!

Người truyền đạo nói: Hư không của sự hư không, hư không của sự hư không, thảy đều hư không.

Яка користь людині в усім її труді, який вона робить під сонцем?

Các việc lao khổ loài người làm ra dưới mặt trời, thì được ích lợi chi?

Покоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть!

Ðời nầy qua, đời khác đến; nhưng đất cứ còn luôn luôn.

І сонечко сходить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого, де сходить воно.

Mặt trời mọc, mặt trời lặn, nó lật đật trở về nơi nó mọc.

Віє вітер на південь, і на північ вертається, крутиться, крутиться він та й іде, і на круг свій вертається вітер...

Gió thổi về hướng nam, kế xây qua hướng bắc; nó xây đi vần lại không ngừng, rồi trở về vòng cũ nó.

Всі потоки до моря пливуть, але море воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки вони повертаються, щоб знову плисти!

Mọi sông đều đổ vào biển, song không hề làm đầy biển; nơi mà sông thường chảy vào, nó lại chảy về đó nữa.

Повні труду всі речі, людина сказати всього не потрапить! Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо...

Muôn vật thảy đều lao khổ, loài người không thế nói ra được; mắt không hề chán ngó, tai chẳng hề nhàm nghe.

Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...

Ðiều chi đã có, ấy là điều sẽ có; điều gì đã làm, ấy là điều sẽ làm nữa; chẳng có điều gì mới ở dưới mặt trời.

Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!

Nếu có một vật chi mà người ta nói rằng: Hãy xem, cái nầy mới, vật ấy thật đã có rồi trong các thời đời trước ta.

Нема згадки про перше, а також про наступне, що буде, про них згадки не буде між тими, що будуть потому...

Người ta chẳng nhớ các đời trước, và các đời sau những người đến sau cũng sẽ chẳng nhớ đến nữa.

Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.

Ta là người truyền đạo, đã làm vua Y-sơ-ra-ên tại Giê-ru-sa-lem.

І поклав я на серце своє, щоб шукати й досліджувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка, яку дав Бог для людських синів, щоб мозолитись нею.

Ta chuyên lòng lấy sự khôn ngoan mà tra khảo mọi việc làm ra dưới trời; ấy là một việc lao khổ mà Ðức Chúa Trời đã giao cho loài người để lo làm.

Я бачив усі справи, що чинились під сонцем: й ось усе це марнота та ловлення вітру!...

Ta đã xem thấy mọi việc làm ra dưới mặt trời; kìa, thảy đều hư không, theo luồng gió thổi.

Покривленого не направиш, а неіснуючого не полічиш!

Vật chi đã cong vẹo không thể ngay lại được, và vật gì thiếu không thể đếm được.

Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до мене над Єрусалимом були. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.

Ta nói trong lòng rằng: Nầy, ta đã được sự khôn ngoan lớn hơn hết thảy những người ở trước ta tại Giê-ru-sa-lem; thật lòng ta đã thấy nhiều sự khôn ngoan và tri thức.

І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безумство й глупоту, і збагнув я, що й це все то ловлення вітру!...

Ta cũng chuyên lòng học biết sự khôn ngoan, và biết sự ngu dại điên cuồng; ta nhìn biết điều đó cũng là theo luồng gió thổi.

Бо при многості мудрости множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль!...

Vì nếu sự khôn ngoan nhiều, sự phiền não cũng nhiều; ai thêm sự tri thức ắt thêm sự đau đớn.