Ecclesiastes 1

Книга Проповідника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.

Słowa kaznodziei, syna Dawidowego, króla w Jeruzalemie.

Наймарніша марнота, сказав Проповідник, наймарніша марнота, марнота усе!

Marność nad marnościami, powiedział kaznodzieja; marność nad marnościami, i wszystko marność.

Яка користь людині в усім її труді, який вона робить під сонцем?

Cóż za pożytek ma człowiek ze wszystkiej pracy swej, którą prowadzi pod słońcem?

Покоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть!

Jeden rodzaj przemija, a drugi rodzaj nastaje; lecz ziemia na wieki stoi.

І сонечко сходить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого, де сходить воно.

Słońce wschodzi i słońce zachodzi, a spieszy się do miejsca swego, kędy wschodzi;

Віє вітер на південь, і на північ вертається, крутиться, крутиться він та й іде, і на круг свій вертається вітер...

Idzie na południe, a obraca się na północy; wiatr ustawicznie krążąc idzie, a po okręgach swoich wraca się wiatr.

Всі потоки до моря пливуть, але море воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки вони повертаються, щоб знову плисти!

Wszystkie rzeki idą do morza, wszakże morze nie wylewa; do miejsca, z którego rzeki płyną, wracają się, aby zaś stamtąd wychodziły.

Повні труду всі речі, людина сказати всього не потрапить! Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо...

Wszystkie rzeczy są pełne zabaw, a człowiek nie może ich wymówić; oko nie nasyci się widzeniem, a ucho nie napełni się słyszeniem.

Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...

Co było, jest to, co być ma; a co się teraz dzieje, jest to, co się dziać będzie, a niemasz nic nowego pod słońcem.

Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!

Jestże jaka rzecz, o którejby kto rzec mógł: Wej! to coś nowego? I toć już było za onych wieków, które były przed nami.

Нема згадки про перше, а також про наступне, що буде, про них згадки не буде між тими, що будуть потому...

Niemasz pamiątki pierwszych rzeczy; także też i potomnych, które będą, nie będzie pamiątki u tych, którzy potem nastaną.

Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.

Ja kaznodzieja byłem królem Izraelskim w Jeruzalemie;

І поклав я на серце своє, щоб шукати й досліджувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка, яку дав Бог для людських синів, щоб мозолитись нею.

I przyłożyłem do tego serce swe, abym szukał, i doszedł mądrością swoją wszystkiego, co się dzieje pod niebem.(Tę zabawę trudną dał Bóg synom ludzkim, aby się nią trapili.)

Я бачив усі справи, що чинились під сонцем: й ось усе це марнота та ловлення вітру!...

Widziałem wszystkie sprawy, które się dzieją pod słońcem, a oto wszystko jest marnością i utrapieniem ducha.

Покривленого не направиш, а неіснуючого не полічиш!

Co jest krzywego, nie może być wyprostowane, a niedostatki nie mogą być policzone.

Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до мене над Єрусалимом були. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.

Przetoż takiem myślał w sercu swem, mówiąc: Otom ja uwielbił i rozszerzył mądrość nad wszystkich, którzy byli przedemną w Jeruzalemie, a serce moje dostąpiło wielkiej mądrości i umiejętności.

І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безумство й глупоту, і збагнув я, що й це все то ловлення вітру!...

I przyłożyłem do tego serce moje, abym poznał mądrość i umiejętność, szaleństwo i głupstwo; alem doznał, iż to jest utrapieniem ducha.

Бо при многості мудрости множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль!...

Bo gdzie wiele mądrości, tam jest wiele gniewu; a kto przyczynia umiejętności, przyczynia boleści.