Ecclesiastes 1

Книга Проповідника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.

The words of the Preacher, the son of David, king in Jerusalem.

Наймарніша марнота, сказав Проповідник, наймарніша марнота, марнота усе!

Vanity of vanities, saith the Preacher, vanity of vanities; all is vanity.

Яка користь людині в усім її труді, який вона робить під сонцем?

What profit hath a man of all his labour which he taketh under the sun?

Покоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть!

One generation passeth away, and another generation cometh: but the earth abideth for ever.

І сонечко сходить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого, де сходить воно.

The sun also ariseth, and the sun goeth down, and hasteth to his place where he arose.

Віє вітер на південь, і на північ вертається, крутиться, крутиться він та й іде, і на круг свій вертається вітер...

The wind goeth toward the south, and turneth about unto the north; it whirleth about continually, and the wind returneth again according to his circuits.

Всі потоки до моря пливуть, але море воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки вони повертаються, щоб знову плисти!

All the rivers run into the sea; yet the sea is not full; unto the place from whence the rivers come, thither they return again.

Повні труду всі речі, людина сказати всього не потрапить! Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо...

All things are full of labour; man cannot utter it: the eye is not satisfied with seeing, nor the ear filled with hearing.

Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...

The thing that hath been, it is that which shall be; and that which is done is that which shall be done: and there is no new thing under the sun.

Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!

Is there any thing whereof it may be said, See, this is new? it hath been already of old time, which was before us.

Нема згадки про перше, а також про наступне, що буде, про них згадки не буде між тими, що будуть потому...

There is no remembrance of former things; neither shall there be any remembrance of things that are to come with those that shall come after.

Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.

I the Preacher was king over Israel in Jerusalem.

І поклав я на серце своє, щоб шукати й досліджувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка, яку дав Бог для людських синів, щоб мозолитись нею.

And I gave my heart to seek and search out by wisdom concerning all things that are done under heaven: this sore travail hath God given to the sons of man to be exercised therewith.

Я бачив усі справи, що чинились під сонцем: й ось усе це марнота та ловлення вітру!...

I have seen all the works that are done under the sun; and, behold, all is vanity and vexation of spirit.

Покривленого не направиш, а неіснуючого не полічиш!

That which is crooked cannot be made straight: and that which is wanting cannot be numbered.

Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до мене над Єрусалимом були. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.

I communed with mine own heart, saying, Lo, I am come to great estate, and have gotten more wisdom than all they that have been before me in Jerusalem: yea, my heart had great experience of wisdom and knowledge.

І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безумство й глупоту, і збагнув я, що й це все то ловлення вітру!...

And I gave my heart to know wisdom, and to know madness and folly: I perceived that this also is vexation of spirit.

Бо при многості мудрости множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль!...

For in much wisdom is much grief: and he that increaseth knowledge increaseth sorrow.