Ecclesiastes 1

Книга Проповідника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.

Parole dell’Ecclesiaste, figliuolo di Davide, re di Gerusalemme.

Наймарніша марнота, сказав Проповідник, наймарніша марнота, марнота усе!

Vanità delle vanità, dice l’Ecclesiaste;

Яка користь людині в усім її труді, який вона робить під сонцем?

vanità delle vanità; tutto è vanità. Che profitto ha l’uomo di tutta la fatica che dura sotto il sole?

Покоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть!

Una generazione se ne va, un’altra viene, e la terra sussiste in perpetuo.

І сонечко сходить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого, де сходить воно.

Anche il sole si leva, poi tramonta, e s’affretta verso il luogo donde si leva di nuovo.

Віє вітер на південь, і на північ вертається, крутиться, крутиться він та й іде, і на круг свій вертається вітер...

Il vento soffia verso il mezzogiorno, poi gira verso settentrione; va girando, girando continuamente, per ricominciare gli stessi giri.

Всі потоки до моря пливуть, але море воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки вони повертаються, щоб знову плисти!

Tutti i fiumi corrono al mare, eppure il mare non s’empie; al luogo dove i fiumi si dirigono, tornano a dirigersi sempre.

Повні труду всі речі, людина сказати всього не потрапить! Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо...

Ogni cosa è in travaglio, più di quel che l’uomo possa dire; l’occhio non si sazia mai di vedere, e l’orecchio non è mai stanco d’udire.

Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...

Quello ch’è stato è quel che sarà; quel che s’è fatto è quel che si farà; non v’è nulla di nuovo sotto il sole.

Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!

V’ha egli qualcosa della quale si dica: "Guarda questo è nuovo?" Quella cosa esisteva già nei secoli che ci hanno preceduto.

Нема згадки про перше, а також про наступне, що буде, про них згадки не буде між тими, що будуть потому...

Non rimane memoria delle cose d’altri tempi; e di quel che succederà in seguito non rimarrà memoria fra quelli che verranno più tardi.

Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.

Io, l’Ecclesiaste, sono stato re d’Israele a Gerusalemme,

І поклав я на серце своє, щоб шукати й досліджувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка, яку дав Бог для людських синів, щоб мозолитись нею.

ed ho applicato il cuore a cercare e ad investigare con sapienza tutto ciò che si fa sotto il cielo: occupazione penosa, che Dio ha data ai figliuoli degli uomini perché vi si affatichino.

Я бачив усі справи, що чинились під сонцем: й ось усе це марнота та ловлення вітру!...

Io ho veduto tutto ciò che si fa sotto il sole: ed ecco tutto è vanità e un correr dietro al vento.

Покривленого не направиш, а неіснуючого не полічиш!

Ciò che è storto non può essere raddrizzato, ciò che manca non può esser contato.

Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до мене над Єрусалимом були. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.

Io ho detto, parlando in cuor mio: "Ecco io ho acquistato maggior sapienza di tutti quelli che hanno regnato prima di me in Gerusalemme"; sì, il mio cuore ha posseduto molta sapienza e molta scienza.

І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безумство й глупоту, і збагнув я, що й це все то ловлення вітру!...

Ed ho applicato il cuore a conoscer la sapienza, e a conoscere la follia e la stoltezza, ed ho riconosciuto che anche questo è un correr dietro al vento.

Бо при многості мудрости множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль!...

Poiché dov’è molta sapienza v’è molto affanno, e chi accresce la sua scienza accresce il suo dolore.