I Corinthians 13

Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!

Quand’io parlassi le lingue degli uomini e degli angeli, se non ho carità, divento un rame risonante o uno squillante cembalo.

І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!

E quando avessi il dono di profezia e conoscessi tutti i misteri e tutta la scienza, e avessi tutta la fede in modo da trasportare i monti, se non ho carità, non son nulla.

І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!

E quando distribuissi tutte le mie facoltà per nutrire i poveri, e quando dessi il mio corpo ad essere arso, se non ho carità, ciò niente mi giova.

Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,

La carità è paziente, è benigna; la carità non invidia; la carità non si vanta, non si gonfia,

не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,

non si comporta in modo sconveniente, non cerca il proprio interesse, non s’inasprisce, non sospetta il male,

не радіє з неправди, але тішиться правдою,

non gode dell’ingiustizia, ma gioisce con la verità;

усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!

soffre ogni cosa, crede ogni cosa, spera ogni cosa, sopporta ogni cosa.

Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.

La carità non verrà mai meno. Quanto alle profezie, esse verranno abolite; quanto alle lingue, esse cesseranno; quanto alla conoscenza, essa verrà abolita;

Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно;

poiché noi conosciamo in parte, e in parte profetizziamo;

коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.

ma quando la perfezione sarà venuta, quello che è solo in parte, sarà abolito.

Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче.

Quand’ero fanciullo, parlavo da fanciullo, pensavo da fanciullo, ragionavo da fanciullo; ma quando son diventato uomo, ho smesso le cose da fanciullo.

Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я.

Poiché ora vediamo come in uno specchio, in modo oscuro; ma allora vedremo faccia a faccia; ora conosco in parte; ma allora conoscerò appieno, come anche sono stato appieno conosciuto.

А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!

Or dunque queste tre cose durano: fede, speranza, carità; ma la più grande di esse è la carità.