Ecclesiastes 1

Книга Проповідника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.

Misli Propovjednika, Davidova sina, kralja u Jeruzalemu.

Наймарніша марнота, сказав Проповідник, наймарніша марнота, марнота усе!

Ispraznost nad ispraznošću, veli Propovjednik, ispraznost nad ispraznošću, sve je ispraznost!

Яка користь людині в усім її труді, який вона робить під сонцем?

Kakva je korist čovjeku od svega truda njegova kojim se trudi pod suncem?

Покоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть!

Jedan naraštaj odlazi, drugi dolazi, a zemlja uvijek ostaje.

І сонечко сходить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого, де сходить воно.

Sunce izlazi, sunce zalazi i onda hiti svojem mjestu odakle izlazi.

Віє вітер на південь, і на північ вертається, крутиться, крутиться він та й іде, і на круг свій вертається вітер...

Vjetar puše na jug i okreće se na sjever, kovitla sad ovamo sad onamo i vraća se u novom vrtlogu.

Всі потоки до моря пливуть, але море воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки вони повертаються, щоб знову плисти!

Sve rijeke teku u more i more se ne prepunja; odakle teku rijeke, onamo se vraćaju da ponovo počnu svoj tok.

Повні труду всі речі, людина сказати всього не потрапить! Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо...

Sve je mučno. Nitko ne može reći da se oči nisu do sita nagledale i uši dovoljno naslušale.

Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...

Što je bilo, opet će biti, i što se činilo, opet će se činiti, i nema ništa novo pod suncem.

Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!

Ima li išta o čemu bi se moglo reći: "Gle, ovo je novo!" Sve je već davno prije nas postojalo.

Нема згадки про перше, а також про наступне, що буде, про них згадки не буде між тими, що будуть потому...

Samo, od prošlosti ne ostade ni spomena, kao što ni u budućnosti neće biti sjećanja na ono što će poslije doći.

Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.

Ja, Propovjednik, bijah kralj nad Izraelom u Jeruzalemu.

І поклав я на серце своє, щоб шукати й досліджувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка, яку дав Бог для людських синів, щоб мозолитись нею.

I trudih se da mudrošću istražim i dokučim sve što biva pod nebom; o, kako mučnu zadaću zadade Bog sinovima ljudskim.

Я бачив усі справи, що чинились під сонцем: й ось усе це марнота та ловлення вітру!...

Vidjeh sve što se čini pod suncem: kakve li ispraznosti i puste tlapnje!

Покривленого не направиш, а неіснуючого не полічиш!

Što je krivo, ne može se ispraviti; čega nema, izbrojiti se ne može.

Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до мене над Єрусалимом були. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.

Rekoh onda sam sebi: "Gle, stekao sam veću mudrost nego bilo tko od mojih prethodnika u Jeruzalemu. Duh moj sabrao je golemu mudrost i znanje."

І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безумство й глупоту, і збагнув я, що й це все то ловлення вітру!...

Mudrost pomnjivo proučih, a tako i glupost i ludost, ali sam spoznao da je to pusta tlapnja.

Бо при многості мудрости множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль!...

Mnogo mudrosti - mnogo jada; što više znanja, to više boli.