Ecclesiastes 1

Bunlar Yeruşalim’de krallık yapan Davut oğlu Vaiz’in sözleridir:

Книга Проповідника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.

“Her şey boş, bomboş, bomboş!” diyor Vaiz.

Наймарніша марнота, сказав Проповідник, наймарніша марнота, марнота усе!

Ne kazancı var insanın Güneşin altında harcadığı onca emekten?

Яка користь людині в усім її труді, який вона робить під сонцем?

Kuşaklar gelir, kuşaklar geçer, Ama dünya sonsuza dek kalır.

Покоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть!

Güneş doğar, güneş batar, Hep doğduğu yere koşar.

І сонечко сходить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого, де сходить воно.

Rüzgar güneye gider, kuzeye döner, Döne döne eserek Hep aynı yolu izler.

Віє вітер на південь, і на північ вертається, крутиться, крутиться він та й іде, і на круг свій вертається вітер...

Bütün ırmaklar denize akar, Yine de deniz dolmaz. Irmaklar hep çıktıkları yere döner.

Всі потоки до моря пливуть, але море воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки вони повертаються, щоб знову плисти!

Her şey yorucu, Sözcüklerle anlatılamayacak kadar. Göz görmekle doymuyor, Kulak işitmekle dolmuyor.

Повні труду всі речі, людина сказати всього не потрапить! Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо...

Önce ne olduysa, yine olacak. Önce ne yapıldıysa, yine yapılacak. Güneşin altında yeni bir şey yok.

Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...

Var mı kimsenin, “Bak bu yeni!” diyebileceği bir şey? Her şey çoktan, bizden yıllar önce de vardı.

Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!

Geçmiş kuşaklar anımsanmıyor, Gelecek kuşaklar da kendilerinden sonra gelenlerce anımsanmayacak.

Нема згадки про перше, а також про наступне, що буде, про них згадки не буде між тими, що будуть потому...

Ben Vaiz, Yeruşalim’de İsrail kralıyken

Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.

kendimi göklerin altında yapılan her şeyi bilgece araştırıp incelemeye adadım. Tanrı’nın uğraşsınlar diye insanlara verdiği çetin bir zahmettir bu.

І поклав я на серце своє, щоб шукати й досліджувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка, яку дав Бог для людських синів, щоб мозолитись нею.

Güneşin altında yapılan bütün işleri gördüm; hepsi boştur, rüzgarı kovalamaya kalkışmaktır!

Я бачив усі справи, що чинились під сонцем: й ось усе це марнота та ловлення вітру!...

Eğri olan doğrultulamaz, eksik olan sayılamaz.

Покривленого не направиш, а неіснуючого не полічиш!

[] Kendi kendime, “İşte, bilgeliğimi benden önce Yeruşalim’de krallık yapan herkesten çok artırdım” dedim, “Alabildiğine bilgi ve bilgelik edindim.”

Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до мене над Єрусалимом були. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.

Kendimi bilgi ve bilgeliği, deliliği ve akılsızlığı anlamaya adadım. Gördüm ki, bu da yalnızca rüzgarı kovalamaya kalkışmakmış.

І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безумство й глупоту, і збагнув я, що й це все то ловлення вітру!...

Çünkü çok bilgelik çok keder doğurur, bilgi arttıkça acı da artar.

Бо при многості мудрости множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль!...